П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_9 звернувся з позовом до управління ПФУ про: визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати як інваліду ІІІ групи державної та додаткової пенсій всупереч вимогам статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) з 1 березня 2014 року; зобов'язання призначити та провести перерахунок виплат державної та додаткової пенсій як інваліду ІІІ групи відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону № 796-XII з 1 березня 2014 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, визначеному законом, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Суди встановили, що ОСОБА_9 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом ІІІ групи.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-XII та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Корюківський районний суд Чернігівської області постановою від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 червня 2015 року постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_9 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_9 як інваліду ІІІ групи державної та додаткової пенсій всупереч вимогам статті 50, частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII з 1 березня 2014 року; зобов'язав управління ПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_9 державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII за період з 1 березня по 2 серпня 2014 року включно з урахуванням різниці, яка вже була виплачена.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви надано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року (справа № К/800/57772/14) та постанов Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року та 1 жовтня 2013 року (справи №№ 21-239а11, 21-338а13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

У постанові від 23 квітня 2012 року Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, вважає правильним висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі, зокрема про те, що при визначенні позивачу державної та додаткової пенсій застосуванню підлягали статті 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не положення постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2005 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Зазначена правова позиція щодо застосування вказаних норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 березня 2009 року (№ 21-2112во08), 16 вересня 2009 року (№ 21-1293во09) та 24 жовтня 2011 року (№ 21-28а11).

Аналогічна правова позиція також висловлена в наданій заявником постанові Верховного Суду України від 1 жовтня 2013 року.

В ухвалі від 9 червня 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 8 липня 2014 року (справа № 21-222а14).

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, вказавши кінцеву дату перерахунку щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (з 1 січня 2014 року по 24 червня 2014 року). Дані виплати не можуть бути обмежені будь-яким кінцевим терміном, оскільки це обмежувало б право ОСОБА_2 на отримання пенсій у відповідному розмірі як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, дані виплати повинні виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України постановою від 18 червня 2015 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_9 за період з 1 березня по 2 серпня 2014 року включно, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена.

Водночас постановою Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (справа № К/800/56506/14) позов ОСОБА_9 про здійснення перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 1 квітня 2014 року задоволено частково: зобов'язано управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року державної пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII та додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону № 796-XII з урахуванням проведених виплат, враховуючи те, що з 1 січня 2014 року діяли положення статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, цим рішенням задоволені позовні вимоги ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року.

У зв'язку з цим постановою Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року (справа № 21-2608а15 (№ 736/1268/14) зобов'язано управління ПФУ в Корюківському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, з 1 січня по 1 квітня 2014 року з урахуванням проведених виплат та постанови Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (справа № К/800/56506/14).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_9 у справі, що розглядається, фактично задоволені вказаними рішеннями, ухваленими з того самого спору і між тими самими сторонами.

Відповідно до положень частини першої статті 241 КАС справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу IV цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 157 КАС встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Виходячи з наведеного провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 157, частиною першою статті 228, статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.О. Терлецький