П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

ОСОБА_9 - ОСОБА_10, ОСОБА_11;

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Белінської Ольги Володимирівни, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ВРЮ про визнання незаконним та скасування акта суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року

№ 1198/0/15-15 про відмову в задоволенні заяви про відвід члена ВРЮ.

На обґрунтування позову послався на те, що при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, суб'єкт владних повноважень грубо порушив вимоги Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1> (далі - Закон № 22/98-ВР), зокрема не навів доводів, які б спростовували упередженість члена ВРЮ, якому заявлено відвід, в тому числі про неврахування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та розгляду заяви про відставку, не надав доказів, що цей член ВРЮ не брав участі в голосуванні при ухваленні рішення про відвід.

Також представник позивача вказала, що окрім особистої зацікавленості члена ВРЮ ОСОБА_13 у притягненні до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_9, ВРЮ допустила порушення автоматизованого розподілу матеріалів між членами колегіального органу, адже ОСОБА_13 входить до складу секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, тому йому не могла бути розподілена скарга про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 лютого 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ВРЮ під час ухвалення оспорюваного рішення не встановила особистої, прямої чи побічної заінтересованості ОСОБА_13 як члена ВРЮ в результаті вирішення питання про притягнення судді ОСОБА_9. до дисциплінарної відповідальності. Також вказав на безпідставність доводів представника позивача щодо порушення ВРЮ порядку розподілу скарг на дії судді ОСОБА_9., оскільки розподіл здійснювався шляхом автоматизованого розподілу скарг, що підтверджується відповідним протоколом від 30 вересня 2015 року.

3 березня 2016 року представник ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві просить скасувати зазначену постанову суду та задовольнити позов.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява представника ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оспорюваним рішенням ВРЮ від 18 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви представника судді Вищого господарського суду України ОСОБА_9. - ОСОБА_14 про відвід члена ВРЮ ОСОБА_13

Рішення мотивовано тим, що ВРЮ не встановила, що член ВРЮ ОСОБА_13 особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

За правилами статті 26 Закону № 22/98-ВР член ВРЮ не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Рішення про відвід (самовідвід) приймається більшістю членів ВРЮ, які беруть участь у засіданні, шляхом таємного голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРЮ, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується

Тобто, законодавець виокремив три підстави для відводу (самовідводу): особиста, пряма чи побічна заінтересованість в результаті справи, родинні зв'язки та інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості члена ВРЮ.

Окрім родинних зв'язків, інші підстави для відводу (самовідводу) є оціночними поняттями, тому факти зацікавленості та (або) неупередженості повинні ґрунтуватися на доказах і підлягають обов'язковому встановленню органом, що приймає рішення, чи судом, якому надано процесуальне право перевірити це рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ті обставини, на які послався представник ОСОБА_9 у заяві про відвід члена ВРЮ ОСОБА_13, не давали підстав для відводу. Зокрема, ті обставини, що попередні рішення ВРЮ, в яких перевірку щодо ОСОБА_9 здійснював ОСОБА_13, скасовані судом, не свідчать про його особисту зацікавленість. При цьому суд встановив, що при вирішенні питання про відвід ОСОБА_13 останній участі у прийнятті оспорюваного рішення не брав. Водночас суд установив, що матеріали за зверненнями народного депутата України від 27 травня 2014 року, Хмельницької міської ради від 27 травня

2014 року щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_9 норм процесуального права при здійсненні правосуддя та притягнення його до дисциплінарної відповідальності скеровані члену ВРЮ ОСОБА_13 для перевірки підстав для відкриття дисциплінарного провадження і притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, пославшись на протокол автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 30 вересня 2015 року.

Отже, суд не встановив обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність відводу члена ВРЮ, а відтак у ВРЮ не було підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_9 про відвід члена ВРЮ ОСОБА_13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення чи направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення.

Керуючись статтями 171-1, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.В. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький