П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ) до ОСОБА_6, третя особа - Хмельницька митниця, про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и л а:

30 листопада 2015 року ДПІ звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 5 серпня 2014 року у зазначеній адміністративній справі № 822/503/14 (далі - виконавчий лист), таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви ДПІ вказала, що 5 серпня 2014 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у зазначеній справі, однак в подальшому за апеляційною скаргою ОСОБА_6 було відкрито апеляційне провадження, а виконавчий лист повернутий державним виконавцем до суду.

Суди встановили, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року задоволено позов ДПІ про стягнення з ОСОБА_6 податкового боргу в розмірі 52 607 грн 79 коп., яка набрала законної сили 25 квітня 2014 року.

5 серпня 2014 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у цій справі, строк пред'явлення якого до виконання встановлений до 25 квітня 2015 року.

4 грудня 2014 року ОСОБА_6 оскаржив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року в апеляційному порядку.

11 грудня 2014 року відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6

Згідно з постановою державного виконавця другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 31 грудня 2014 року (ВП № 44332863) виконавчий лист від 5 серпня 2014 року був повернутий до суду. Підставою для його повернення стало відкриття Вінницьким апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на постанову суду першої інстанції від 5 березня 2014 року у справі № 822/503/14.

При цьому, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року - без змін.

Таким чином, рішення суду у справі № 822/503/14 про стягнення з ОСОБА_6 податкового боргу набрало законної сили 16 липня 2015 року.

У зв'язку із тим, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року набрала законної сили 16 липня 2015 року, а виконавчий документ повернуто до суду, заявник (ДПІ) звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 5 серпня 2014 року, таким, що не підлягає виконанню.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, заяву ДПІ задовольнив: визнав виконавчий лист від 5 серпня 2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року з підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС.

Обґрунтовуючи наявність різного правозастосування, а саме частини четвертої статті 259 КАС, ОСОБА_6 посилався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року (справа

№ 2а-3404/09/2670) та 15 жовтня 2014 року (справа № 704/688/13-а), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

ОСОБА_6 просить скасувати всі судові рішення, ухвалені у справі, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, фактично погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у виконавчому листі неправильно зазначено дату набрання законної сили судовим рішенням, у зв'язку із чим його на підставі статті 259 КАС визнано таким, що не підлягає виконанню.

Натомість у рішеннях, наданих на порівняння, як видно з їхнього змісту, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про залишення без задоволення заяв боржників про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, оскільки не виявлено помилок, допущених судом при видачі виконавчих листів, а тому немає правових підстав для виправлення помилок та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда І.Л. Самсін