П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МЕГА-ТРЕЙД 2008» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило: визнати незаконними дії відповідача та скасувати наказ від 14 червня 2013 року № 91 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації» (далі - АС) інформацію про результати перевірки позивача, оформлену актом перевірки від 19 червня 2013 року № 5/26-55-22-03/17316336.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач на порушення норм чинного податкового законодавства України вчинив протиправні дії щодо прийняття наказу про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки та безпосередньо з проведення такої перевірки, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, а також використав недостовірні дані акта, складеного за результатами такої перевірки контрагентів позивача.

Суди встановили, що підставою для проведення перевірки позивача став акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 24 квітня 2013 року № 776/22.2.09/36547220 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «ТБК Славутич» (контрагента позивача) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року, згідно з яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 1 січня по 31 грудня 2012 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Відповідач надіслав позивачу запит від 3 червня 2013 року № 27457/10/22.10-10 про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Славутич», який позивач отримав та листом від 12 червня 2013 року № 164 надав копії документів по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Славутич».

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) у зв'язку з отриманням податкової інформації щодо можливого порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Славутич» за період червень, липень 2012 року відповідач видав наказ від 14 червня 2013 року № 91 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та повідомлення від 14 червня 2013 року № 778/22.10 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача. Зазначені документи вручені 14 червня 2013 року особисто головному бухгалтеру Товариства.

На підставі наказу відповідача від 14 червня 2013 року № 91 згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.2 статті 79 ПК проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТБК Славутич» за червень, липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року № 5/26-55-03/17316336, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого не були підтверджені взаємовідносини з ТОВ «ТБК Славутич» на загальну суму 241 823 грн 40 коп.; пунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункти 186.1, 186.2 статті 186 ПК, в результаті чого не були підтверджені взаємовідносини по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Концерн Стирол», ПАТ «АЗОТ», ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна», Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» на загальну суму 387 279 грн 20 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що відповідач належним чином виконав пункт 79.2 статті 79 ПК щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи дозволяє дійти висновку про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та вчиняючи дії по її проведенню, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання незаконними дій відповідача та скасування наказу від 14 червня 2013 року № 91 про проведення.

Щодо вимоги Товариства про зобов'язання відповідача вилучити з АС інформацію про результати перевірки позивача, оформлену актом перевірки від 19 червня 2013 року №5/26-55-22-03/17316336, суди зазначили, що позивач не надав жодного доказу щодо внесення відповідачем змін до АС у зв'язку зі складанням акта перевірки від 19 червня 2013 року № 5/26-55-22-03/17316336. Не існує також жодних доказів, що наявність у цій комп'ютерній базі будь-якої інформації безпосередньо впливає на права платників податків. Законодавчо статус АС не визначено, тому відомості в цій базі не мають значення без підтвердження певними доказами.

Не погоджуючись з рішенням Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про його перегляд з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2014 року, 3 лютого, 20 серпня, 1 жовтня 2015 року (№№ К/9991/17719/12, К/800/49115/14, К/800/16606/14, К/800/10043/15 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що повідомлення від 14 червня 2013 року № 778/22.10 про проведення документальної невиїзної перевірки вручені 14 червня 2013 року особисто головному бухгалтеру Товариства, а отже, відповідач належним чином виконав пункт 79.2 статті 79 ПК щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Рішення від 15 квітня 2014 року (№ К/9991/17719/12), надане заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, не можна взяти до уваги, оскільки зазначеним рішенням касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Таким чином, наведеним судовим рішенням не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточних висновків щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У рішенні від 3 лютого 2015 року (№ К/800/49115/14), наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів про направлення позивачу наказу, як-от опису вкладень, що підтверджує правильність висновків судів щодо порушення вимог підпункту 79.2 статті 79 ПК, а тому дії з проведення перевірки правильно визнано неправомірними.

У рішенні від 20 серпня 2015 року (№ К/800/16606/14) касаційний суд дійшов висновку, що відповідач на порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК у встановленому порядку не ознайомив позивача завчасно з наказом від 14 жовтня 2013 року за № 2723 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки копія цього наказу була отримана позивачем після закінчення проведення перевірки, що підтверджується копією поштового повідомлення Укрпошти.

У рішенні від 1 жовтня 2015 року (№К/800/10043/15), наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що наказ № 1037 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки отримані позивачем лише 18 листопада 2014 року, тоді як перевірка розпочата 5 листопада 2014 року, за наслідками перевірки було складено акт від 18 листопада 2014 року, дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є протиправними, оскільки позивач невчасно отримав наказ та повідомлення про перевірку, а тому перевірка була проведена з порушенням порядку, встановленого ПК, а отже, оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ТРЕЙД 2008» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький