П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом про ОСОБА_7 до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, державного підприємства "ТВК", Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

15 січня 2014 року ОСОБА_7 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 жовтня 2009 року його поновлено на роботі на посаді директора державного підприємства "Південь" (далі - ДП "Південь"), яке в частині поновлення його на посаді директора підлягало негайному виконанню і яке вступило в законну силу.

Незважаючи на те, що зазначене рішення суду підлягало негайному виконанню та набрало законної сили, воно тривалий час не виконувалося відповідачем, і лише 20 травня 2010 року згідно з наказом № 125 Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва( далі - Держкомпідприємництва) ОСОБА_7 був поновлений на посаді директора ДП "Південь" з 21 травня 2010 року.

Позивач зазначав, що за цим наказом він мав приступити до виконання обов'язків директора ДП "Південь" з 21 травня 2010 року, однак наказом Голови Держкомпідприємництва від 21 травня 2010 року № 126 його було звільнено з посади директора ДП "Південь".

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 8 лютого 2011 року, з ДП "Південь" на користь ОСОБА_7 було стягнуто 88 тис. 616 грн 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 3 жовтня 2009 року до 20 травня 2010 року та 1 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 6 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 31 березня 2011 року, ОСОБА_7 поновлено на посаді директора ДП "Південь" та стягнуто 77 тис. 58 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 травня 2010 року до 6 грудня 2010 року та 2 тис. грн моральної шкоди.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 20 жовтня 2010 року ДП "Південь" перейменоване на державне підприємство "ТВК" (далі - ДП "ТВК").

Позивач зазначав, що на момент звернення до суду з позовною заявою рішення суду не виконане, його не поновлено на посаді директора ДП "ТВК", тому він і досі перебуває у вимушеному прогулі, який підлягає оплаті.

На підставі викладеного ОСОБА_7 просив стягнути з ДП "ТВК" суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 20 березня 2013 року до 9 вересня 2014 року в розмірі 272 тис. 886 грн 72 коп. та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 9 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 272 тис. 886 грн 72 коп.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_7 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, 25 березня, 15 травня, 10 липня та 2 жовтня 2013 року, 4 вересня, 6 та 27 листопада 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому застосована зазначена норма права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з витягом з ЄДР від 20 жовтня 2010 року ДП "Південь" одержало найменування ДП "ТВК".

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 6 грудня 2010 року ОСОБА_7 поновлено на роботі на посаді директора ДП "Південь" та стягнуто 77 тис. 58 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2010 року до 6 грудня 2010 року та 2 тис. грн моральної шкоди.

Рішення набрало законної сили, однак на час розгляду справи в суді не виконано.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_7 стягнуто 424 тис. 902 грн 42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 7 грудня 2010 року до 19 березня 2013 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2014 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року скасовано. Позов ОСОБА_7 задоволено частково: стягнуто з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за період з 7 грудня 2010 року до 19 березня 2013 року в сумі 221 тис. 156 грн 46 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 20 березня 2013 року до 9 вересня 2014 року рішення суду про поновлення ОСОБА_7 на роботі не виконувалося, тому цей період часу є вимушеним прогулом, який підлягає оплаті на підставі статті 236 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд встановивши, що з вересня 2011 року в провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа про визнання ДП "ТВК" банкрутом та ухвалою цього суду від 12 вересня 2012 року по справі № 1/17-3666-2011 введено процедуру санації та зупинено повноваження органів управління ДП "ТВК", дійшов до висновку що відповідно до частини першої, третьої статті 17, статті 23 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час винесення ухвали господарським судом від 12 вересня 2012 року) (далі - Закон № 2343-ХІІ) (частини четвертої статті 28 цього Закону в редакції чинній на час звернення ОСОБА_7 із позовом) позивач має право на звернення до господарського суду як конкурсний кредитор, а з огляду на положення частини третьої статті 17 зазначеного Закону, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. Оскільки позивач звернувся до суду після офіційного оголошення про порушення справи про банкрутство, апеляційний суд відмовив у задоволені позову.

В той же час, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, 25 березня 15 травня, 10 липня, 2 жовтня 2013 року, 4 вересня, 6 та 27 листопада 2014 року суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що статтею 235 КЗпП України визначено обов'язок, а не право роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Отже, надані заявником для порівняння судові рішення не можуть бути прикладами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки висновки зроблені судом касаційної інстанції в цих рішеннях та в судовому рішенні, яке заявник просить переглянути, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, встановлених судом на підставі наданих сторонами доказах та різному у зв'язку з цим матеріально-правовому регулюванні подібних правовідносин.

За таких обставин, відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , 3605 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук Н.П. Лященко Я.М. Романюк А.Г. Ярема