П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_5 про стягнення грошової одноразової допомоги за заявою ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошової одноразової допомоги.

Позивач зазначав, що при звільненні ОСОБА_5 йому виплачено грошову одноразову допомогу в розмірі 59 тис. 102 грн 34 коп. на підставі пункту 6.25.3 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілкою.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 14 липня 2015 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 до ДП «Украерорух» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на те, що відповідач утратив правові підстави для отримання вихідної допомоги від ДП «Украерорух», оскільки він поновлений на роботі, а наказ про звільнення від 12 березня 2015 року скасовано, позивач просив на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача 59 тис. 102 грн 34 коп. грошової одноразової допомоги.

Дарницький районний суд м. Києва заочним рішенням від 8 грудня 2015 року позовні вимоги ДП «Украерорух» задовольнив: стягнув з ОСОБА_5 на користь ДП «Украерорух» грошові кошти в розмірі 59 тис. 102 грн 34 коп.

Апеляційний суд м. Києва 14 березня 2016 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року скасувала, залишила в силі заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року ОСОБА_5 просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення апеляційного суду з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1212, 1215 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеної вище ухвали касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_5 надав копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 22 січня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_5 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух».

Наказом ДП «Украерорух» від 12 березня 2015 року ОСОБА_5 звільнено з посади інженера 1-ої категорії відділу захисту об'єктів від незаконного втручання служби безпеки ДП «Украерорух» у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На виконання зазначеного наказу про звільнення на підставі пункту 6.25.3 колективного договору позивач виплатив відповідачу грошову одноразову допомогу в розмірі 59 тис. 102 грн 34 коп.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 14 липня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року, наказ про звільнення ОСОБА_5 визнав незаконним та поновив його на посаді, а також стягнув з підприємства на користь працівника 50 тис. 653 грн 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання зазначеного рішення суду ДП «Украерорух» видав наказ від 24 липня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_5 поновлено на роботі на раніше займаній посаді, а також відповідно до пункту 2.3.3 додатку 17 до пункту 6.25.3 колективного договору ОСОБА_5 запропоновано повернути до бухгалтерії підприємства виплачену йому грошову одноразову допомогу у зв'язку зі скасуванням наказу від 12 березня 2015 року. У подальшому відповідачу також виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Украерорух», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідача поновлено на роботі, то правова підстава для набуття грошової одноразової допомоги відпала, тому зазначені грошові кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Разом з тим у наданій заявником для порівняння постанові від 22 січня 2014 року Верховний Суд України зазначив, що оскільки не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною йому Управлінням Пенсійного фонду України, як і не встановлено наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню банку зазначені грошові кошти не підлягають.

Отже, вказана постанова Верховного Суду України не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки у справі, за результатами перегляду якої вона ухвалена, та у справі, яка переглядається, суди встановили різні фактичні обставини.

Надана заявником для порівняння ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року також не може слугувати прикладом неоднакового застосування статей 1212, 1215 ЦК України, оскільки її скасовано постановою Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року.

Таким чином, відсутні правові підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк