П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та адміністративних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Охрімчук Л.І., суддів:Гриціва М.І., Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Кривенди О.В.,Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,Самсіна І.Л., Сімоненко В.М., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_10, третя особа - Національна академія Служби безпеки України, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі, за заявою ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л и :

У червні 2015 року Служба безпеки України (далі - СБУ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі.

СБУ зазначала, що відповідно до правил прийому на навчання на перший курс факультету підготовки оперативних співробітників Національної академії Служби безпеки України (далі - Академія СБУ) у 2004 році та рішення приймальної комісії від 12 липня 2004 року на підставі успішно складених випробувань та наказу в. о. ректора Академії СБУ від 12 липня 2004 року ОСОБА_10 був зарахований на перший курс факультету № 1 Академії СБУ та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Академії СБУ з 12 липня 2004 року.

29 грудня 2005 року між ОСОБА_10 та Академією СБУ укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) Академії СБУ терміном дії на три роки та сім місяців - до 31 липня 2009 року.

Відповідач згідно з Положенням про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Академії СБУ, перебуваючи на повному державному забезпеченні.

Після закінчення навчання ОСОБА_10 згідно з наказом ректора Академії СБУ від 19 червня 2009 року був відкомандирований для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області, а також знятий з грошового, продовольчого та речового забезпечення та виключений зі списків особового складу Академії СБУ з 19 червня 2009 року.

19 червня 2009 року між СБУ та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби у СБУ на п'ять років з 19 червня 2009 року до 19 червня 2014 року.

Наказом Голови СБУ від 30 жовтня 2012 року на підставі підпункту «б» пункту 61 та підпункту «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_05/pravo1/U1262_07.html?pravo=1> (далі - Положення № 1262/2007 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_05/pravo1/U1262_07.html?pravo=1>), відповідач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України. Згідно з наказом начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області від 9 листопада 2012 року відповідача виключено зі списків особового складу з 8 листопада 2012 року. На підставі зробленого Академією СБУ розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Академії СБУ з дня його зарахування до дня виключення зі списків особового складу, загальна сума витрат складає 37 тис. 48 грн 91 коп.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив у порядку цивільного судочинства задовольнити позовні вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 30 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, позовні вимоги СБУ задовольнив: стягнув з ОСОБА_10 на користь СБУ в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Академії СБУ 37 тис. 48 грн 91 коп.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року ОСОБА_10 просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у цивільній справі з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції пункту 9 Положення № 1262/2007, статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та частини першої статті 3, пункту 4 частини другої статті 17, частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

На обґрунтування заяви ОСОБА_10 надав копії: ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня, 2 жовтня 2013 року, 5 лютого 2014 року, 21 січня 2015 року, 20 січня 2016 року; ухвали Верховного Суду України від 18 травня 2011 року; ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, 6 листопада та 31 жовтня 2013 року, 21 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_10 доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 липня 2004 року відповідно до витягу з наказу в. о. ректора Академії СБУ ОСОБА_10 зарахований на перший курс факультету № 1 Академії СБУ та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Академії СБУ з 12 липня 2004 року.

29 грудня 2005 року між СБУ та ОСОБА_10 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у СБУ строком на п'ять років після закінчення навчання.

19 червня 2009 року між СБУ та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби, за умовами якого ОСОБА_10 почав проходити військову службу в СБУ як особа офіцерського складу. Контракт було укладено на п'ять років з 19 червня 2009 року до 19 червня 2014 року.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього контракту ОСОБА_10 зобов'язався після закінчення навчання в Академії СБУ продовжувати не менше п'яти років військову службу згідно з розподілом та подальшими призначеннями на посадах осіб офіцерського складу у визначеному керівництвом СБУ органі чи підрозділі. У разі дострокового розірвання цього контракту у зв'язку з небажанням продовжувати службу або порушенням дисципліни провести відшкодування фактичних витрат, пов'язаних зі своїм утриманням в Академії СБУ згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до наказу голови СБУ від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_10 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 Положення № 1262/2007 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

9 листопада 2012 року наказом начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_10 виключено зі списків особового складу з 8 листопада 2012 року.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909513/ed_2016_02_18/pravo1/T223200.html?pravo=1> особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909532/ed_2016_02_18/pravo1/T223200.html?pravo=1>, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_10 на користь СБУ грошових коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Академії СБУ, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що оскільки відповідач був виключений зі списків особового складу Академії СБУ з 8 листопада 2012 року згідно з наказом начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області від 9 листопада 2012 року, то між сторонами припинені публічні правовідносини, отже, справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Крім того, відповідно до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права в межах позовної давності.

Разом з тим в ухвалі Верховного Суду України від 18 травня 2011 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, 31 жовтня та 6 листопада 2013 року, 21 серпня 2012 року, наданих заявником для порівняння, містяться висновки про те, що спори про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням курсантів (слухачів) у вищих військових навчальних закладах (у тому числі й у вищих військових навчальних закладах СБУ), яке є одним із видів військової служби, та їх утриманням, належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, в судових рішеннях адміністративного суду зазначено про наявність підстав для залишення позовних заяв без розгляду у зв'язку з пропуском позивачами позовної давності, передбаченої частиною другою статті 99 КАС України.

В ухвалі від 2 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважала, що позовна давність до вимог вищого військового навчального закладу до фізичної особи про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, не пропущена з огляду на положення глави 19 ЦК України.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 3, 15 ЦПК України, статей 3, 4, 15, 17 КАС України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм процесуального права, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять з такого.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин.

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

У порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 15 статті 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в

разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у тому числі і на користь СБУ.

Отже, спір у справі, яка переглядається, виник з приводу відшкодування вартості навчання особою, яку звільнено з військової служби у запас протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до підпункту «б» пункту 61 і підпункту «и» пункту 62 Положення № 1262/2007 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та виключено зі списків особового складу Академії СБУ.

Таким чином, установивши у справі, яка переглядається, що між СБУ та ОСОБА_10 виник спір з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому СБУ, яка у цих правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Позовна давність поширюється на відповідні правовідносини (цивільні чи адміністративні) згідно з вимогами закону, адже застосування відповідних норм закону, зокрема глави 19 «Позовна давність» ЦК України чи глави 8 «Строки» КАС України, залежить від того, у порядку якого судочинства підлягає розгляду справа - цивільного чи адміністративного.

Так, відповідно до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України, правильно застосувавши норми статей 3, 15 цього Кодексу, статей 3, 4, 15, 17 КАС України, а також що позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права в межах позовної давності, передбаченої положеннями статті 257 ЦК України.

Таким чином, підстав для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року немає.

Надані заявником для порівняння ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року, 5 лютого 2014 року, 21 січня 2015 року, 20 січня 2016 року не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права; їх порівняння з оскаржуваним судовим рішенням не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог, оскільки в цих ухвалах касаційний суд, вирішуючи спори про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням у вищих військових навчальних закладах, дійшов висновків про те, що такі спори необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись пунктами 1, 2 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук Судді:М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.В. Кривенда Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк І.Л. Самсін В.М. Сімоненко