П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - Пантелейчук Л.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України подав до Вищого адміністративного суду України позов, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції, яка полягає в ухиленні від розгляду в установлені законом строки заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, а також зобов'язати відповідача розглянути на найближчому засіданні зазначену заяву та прийняти рішення про внесення відповідного подання до Верховної Ради України.

Вищий адміністративний суд України встановив, що ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з грудня 1988 року по липень 2001 року працював державним арбітром, арбітром, суддею господарського суду Донецької області, з серпня 2001 року до березня 2009 року - суддею Донецького апеляційного господарського суду, з 17 березня 2009 року працює на посаді судді Вищого господарського суду України.

17 березня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про відставку, яка надійшла до Вищої ради юстиції 1 квітня 2015 року. Листом від 23 вересня 2015 року № 5658/09-15 Вища рада юстиції повідомила позивачу, що 23 липня 2015 року секція Вищої ради юстиції вирішила відкласти розгляд його заяви у зв'язку з наявністю численних скарг щодо його роботи суддею Вищого господарського суду України.

Постановою від 16 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо нерозгляду по суті в установлений законом строк заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, зобов'язав Вищу раду юстиції невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку в порядку частини третьої статті 120 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5694/ed_2015_11_07/pravo1/T102453.html?pravo=1>Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI). У задоволенні решти позову відмовив.

Не погодившись із таким рішенням суду, Вища рада юстиції подала заяву про його перегляд Верховним Судом України, у якій, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову від 16 листопада 2015 року та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників позивача й відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України.

Статтею 111 Закону № 2453-VI визначено, що суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.

Згідно з частиною першою статті 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади (частина третя статті 135 Закону № 2453-VI).

Пунктом 53 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням цього органу від 30 липня 2015 року на виконання статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_12/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1>, передбачено, що якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Вищою радою юстиції внесене подання про звільнення судді з інших підстав, розгляд питання по суті зупиняється до прийняття рішення за внесеним поданням.

Згідно із закріпленим у пункті 57 цього Регламенту правилом якщо на момент розгляду питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, Вища рада юстиції припиняє дисциплінарне провадження (дисциплінарну справу).

На підставі аналізу вищенаведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що наявність у провадженні Вищої ради юстиції скарг, за результатами розгляду яких цей орган не вніс подання про звільнення судді з інших підстав, не може бути причиною нерозгляду його заяви про відставку в установленому законом порядку.

Таким чином, Вища рада юстиції, не розглядаючи з червня 2015 року - після формування її складу та прийняття членами присяги - заяву судді ОСОБА_1 про відставку від 17 березня 2015 року, допустила протиправну бездіяльність. Отже, постанова Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви Вищої ради юстиції слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Вищої ради юстиції відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький