П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоТерлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Павлович Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Новий стиль» (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України, далі - СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до СДПІ, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29 січня 2013 року: № 0000060046, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2012 року у розмірі 15 633 грн 50 коп.; № 0000070046, згідно з яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 року в розмірі 51 284 грн (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв на підставі акта від 16 січня 2013 року № 11/46.0-15/32565288, складеного за результатами перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення з ПДВ за вересень, жовтень 2012 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, у якому вказано на порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 6 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, позов задовольнив: скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 липня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки розбіжностей між сумами ПДВ, зазначеними у вантажних митних деклараціях (далі - ВМД), та сумами, включеними позивачем до податкового кредиту за вересень та жовтень 2012 року, немає, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ на підставі ВМД.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, СДПІ з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування заяви СДПІ додала копію постанови Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року (№ К/9991/67637/12), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 129 Конституції України, статті 187, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.12 статті 201 ПК.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

У справі, що розглядається, касаційний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та погодився із їхнім висновком щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ на підставі ВМД.

У рішенні Вищого адміністративного суду України, наданому заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій, оскільки датою виникнення права на податковий кредит слід вважати дату видачі митницею оформленої ВМД та зняття тимчасової декларації з контролю.

У справі, що розглядається, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про розбіжності між даними, зазначеними у наданих під час перевірки ВМД, та даними, зазначеними позивачем у рядку 12.1 декларації з ПДВ, а у справі, рішення у якій надане на підтвердження неоднакового правозастосування, спір виник щодо питання моменту виникнення права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви СДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко