П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати незаконною бездіяльність ГУ ПФУ щодо перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у розмірі 5 % посадового окладу з 1 січня 2008 року, надбавки у розмірі 40 % посадового окладу та військового звання, передбаченої Указом Президента України від 14 липня 1995 року № 615/95 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1996_10_04/pravo1/U615_95.html?pravo=1>, з 12 жовтня 1996 року по 1 січня 2005 року, надбавки на догляд з розрахунку 200 % мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня 2003 року по 1 січня 2005 року та державної соціальної допомоги на догляд у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2005 року по 1 січня 2008 року; зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням зазначених надбавок; стягнути неправомірно невиплачену пенсію.
Суди встановили, що з 5 січня 1977 року по 1 листопада 1995 року ОСОБА_9 проходила військову службу у внутрішніх військах, з якої звільнилася в запас за станом здоров'я згідно з наказом командира військової частини 3003 від 31 жовтня 1995 року № 217. Позивач є інвалідом І групи і з 1 листопада 1995 року їй призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_02/pravo1/T226200.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_02/pravo1/T226200.html?pravo=1>). Протягом періоду з травня 2008 року по червень 2009 року позивач неодноразово зверталася до відповідачів із заявами щодо безпідставності зменшення їй з 1 січня 2008 року надбавки за кваліфікацію з 5 % до 2,5 %, однак вони відмовляли у задоволенні її заяв.
Київський районний суд міста Одеси постановою від 5 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, в задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 березня 2014 року рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про перерахунок пенсії з урахуванням 5 % надбавки за кваліфікацію, надбавки на догляд та державної соціальної допомоги на догляд скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року, позов у частині перерахунку пенсії з урахуванням надбавки на догляд за період з 1 квітня 2003 року по 1 січня 2005 року та державної соціальної допомоги на догляд за період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2008 року залишив без розгляду, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 5 жовтня 2010 року змінив шляхом виключення з резолютивної частини посилання суду на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням 5 % надбавки за кваліфікацію як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції погодився з його висновком, зокрема, про залишення без розгляду вимоги щодо стягнення надбавки на догляд за 2003-2005 роки та державної соціальної допомоги з 1 січня 2005 року по 1 січня 2008 року з огляду на те, що з уточненими позовними вимогами ОСОБА_9 звернулася до суду поза межами річного строку без поважних причин.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування пункту «б» статті 24, частини третьої статті 63 та частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_02/pravo1/T226200.html?pravo=1>, Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_491/ed_2015_03_02/pravo1/T178800.html?pravo=1>, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року, а справу направити на новий розгляд.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішення Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2013 року № К-25078/09, додане заявником, не може братися до уваги, оскільки в цій справі суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції
У рішенні Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року № К-19664/08, що також надане заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд, вирішуючи питання, зокрема, в частині перерахунку надбавки та виплати підвищення до пенсії як ветерану війни - учаснику війни у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 жовтня 2003 року по 31 березня 2007 року, враховуючи положення статей 99, 100 КАС, погодився з висновком апеляційного суду про задоволення позовних вимог з 24 травня 2006 року по 31 березня 2007 року, тобто в межах річного строку.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Аналіз рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, наданих для порівняння, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
За таких обставин у задоволені заяви ОСОБА_9 слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький