П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «БАНК КАМБІО» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду відповідно) - Звєрєвої О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Фонду, уповноваженої особи Фонду про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_6 до повного переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_6 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_6 до Реєстру переказів вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою Загального реєстру вкладників, на підставі повного переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО» та додаткової інформації, наданих уповноваженою особою Фонду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилається на те, що є вкладником банку ПАТ «БАНК КАМБІО», що підтверджується договором банківського рахунку. Звертає увагу на те, що в від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) та у Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), немає жодних підстав для невключення ОСОБА_6 до переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_6 з ПАТ «БАНК КАМБІО» уклав договір від 25 вересня 2014 року № 26209600101460 на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, предметом якого є відкриття поточного рахунку та надання клієнту комплексу банківських послуг.

25 вересня 2014 року на рахунок позивача, відкритий у відділенні Запорізької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО», на підставі договору позики від 25 вересня 2014 року № 44 товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь», з яким позивач знаходиться у трудових відносинах, було перераховано грошові кошти у розмірі 200 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням у національній валюті від 25 вересня 2014 року № 3286. Також факт перерахування зазначених коштів на рахунок відділення ПАТ «БАНК КАМБІО» підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1, відповідно до якої у цей же день (25 вересня 2014 року) рахунок підприємства було «роздроблено» шляхом перерахування семи фізичним особам поворотної фінансової допомоги.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 4 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 4 грудня 2014 року було прийнято рішення № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК КАМБІО».

27 лютого 2015 року Правління НБУ прийняло постанову № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО», на підставі якої виконавча дирекція Фонду 2 березня 2015 року прийняла рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким призначено уповноваженою особою Фонду Додусенка В.І.

З 6 березня 2015 року було розпочато виплати коштів вкладникам ПАТ «БАНК КАМБІО». Виплати коштів здійснювалися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Укрінбанк» у період із 6 березня по 17 квітня 2015 року.

6 березня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Запорізького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк», проте йому було відмовлено у виплаті вкладу з мотивів відсутності даних у реєстрі вкладників, яким гарантується виплата вкладів Фондом.

У зв'язку з цим ОСОБА_6 13 березня 2015 року звернувся із письмовими заявами від 11 березня 2015 року до відповідачів із проханням включити позивача до реєстру та виплатити грошові кошти, що знаходяться на його поточному рахунку. Зазначені заяви позивача були отримані відповідачами 18 березня 2015 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповіді на ці заяви відповідачі не надали.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 2 липня 2015 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувсь із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року і залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16 червня, 4 серпня 2015 року, 21 та 28 січня, 4 та 18 лютого, 2 березня, 12 та 27 квітня, 29 червня 2016 року (№№ К/800/19140/15, К/800/24809/15, К/800/26658/15, К/800/34675/15, К/800/39987/15, К/800/31032/15, К/800/50257/15, К/800/21063/15, К/800/7075/16, К/800/12654/16 відповідно), які, на думку ОСОБА_6, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 2, 4, 26, 27, 37, 38 Закону № 4452-VI, статей 203 215 228 Цивільного кодексу України, Положення, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

На обґрунтування заяви додано зазначені вище рішення Вищого адміністративного суду України, які, на думку ОСОБА_6, свідчать про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Так, у рішеннях від 16 червня та 4 серпня 2015 року суд касаційної інстанції вказав на необґрунтованість висновку уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про нікчемність укладених між банком та фізичними особами договорів банківських вкладів. На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунки до банку позивачі надали належним чином оформлені документи банківської установи, які свідчать про те, що грошові кошти відповідно до укладених договорів були внесені позивачами. Факт отримання банком коштів не заперечувався і відповідачами.

В ухвалах від 21 та 28 січня, 4 та 18 лютого, 2 березня, 12 та 27 квітня, 29 червня 2016 року касаційний суд, з'ясувавши обставини справ, у яких, зокрема, предметом оскарження були рішення уповноважених осіб Фонду про визнання нікчемними договорів між позивачами та банками, зазначив, що підстав для визнання нікчемними договорів банківських вкладів, договорів про відкриття банківських рахунків, укладених між позивачами та банками, немає. При цьому відповідачі не визначили конкретну підставу нікчемності правочину неплатоспроможного банку із передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI та не навели доказів, що зазначені договори мають ознаки нікчемних у розумінні вимог цивільного законодавства України. Відповідачі не надали доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

У справі ж, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновками про те, що уповноважена особа Фонду в межах чинного законодавства вчиняла дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів про факти виявлення протиправних дій тощо. Так, уповноважена особа Фонду під час проведення перевірки на предмет наявності ознак, передбачених частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_437/ed_2015_07_16/pravo1/T124452.html?pravo=1>, щодо нікчемності правочину зазначила, що операції по рахунку за зверненням ОСОБА_6 підпадають під наведені ознаки. ОСОБА_6 листом від 4 квітня 2015 року було повідомлено про нікчемність правочину та про реєстрацію кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами Банку злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909848/ed_2015_08_12/pravo1/T012341.html?pravo=1>. За таких обставин, за висновком суду касаційної інстанції, фактично уповноважена особа Фонду вчиняла дії, спрямовані на перевірку правочинів та обставин, які впливають на рішення про відшкодування коштів за рахунок Фонду, а тому немає підстав визнавати протиправною бездіяльність уповноваженої особи щодо невключення позивача до повного переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Таким чином, ухвалення судових рішень, різних за висновками щодо правомірності чи неправомірності невключення осіб до відповідних переліків вкладників банківських установ, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, зумовлене встановленням судами у цих справах різних обставин щодо наявності підстав для визначення окремих догорів нікчемними.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда