ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участі представника Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС) - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 м. Бердичева Житомирської області (далі - Підприємство) до ГУ ДФС про визнання нечинною податкової консультації,

встановила:

У лютому 2015 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинною податкову консультацію, надану в листі від 21 листопада 2014 року № 1625/10/06-30-06-39 щодо обов'язку сплати підприємством-банкрутом до бюджету податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманих осіб, обов'язку нараховувати, декларувати зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та їх погашати відповідно до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_02_07/pravo1/T234300.html?pravo=1>» (далі - Закон № 2343-XII).

Послалося на те, що оскаржена податкова консультація суперечить положенням Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_10/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК) та Закону № 2343-XII.

Як установили суди, постановою господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2013 року Підприємство було визнано банкрутом.

З метою недопущення порушення вимог чинного законодавства Підприємство звернулося до ГУ ДФС із заявою про надання податкової консультації стосовно того, чи повинно воно сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманих осіб, нараховувати і сплачувати будь-які зобов'язання, а також, яким чином згідно з нормами Закону № 2343-XII має звітувати.

Контролюючий орган на поставлені запитання надав відповідь у листі від 21 листопада 2014 року, у якому, зокрема, зазначив, що підприємство-банкрут зобов'язане сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманих осіб та нараховувати, декларувати зобов'язання з ПДВ і погашати їх згідно з нормами Закону № 2343-XII.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 10 березня 2015 року позов задовольнив: визнав недійсною податкову консультацію, оформлену листом від 21 листопада 2014 року із зазначеним вище змістом.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ГУ ДФС, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, статті 52 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження заявлених вимог послалося на рішення Вищого адміністративного суду України від 24 вересня, 6 листопада, 15 грудня 2014 року (справи №№ К/9991/79324/12, К/800/42900/14, К/800/66727/13 відповідно), в яких норми матеріального права застосовані по-іншому і, на переконання заявника, правильно.

Колегія суддів перевірила наведені в заяві доводи й дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, йдеться про те, що з дати прийняття господарським судом постанови про визнання Підприємства банкрутом (25 жовтня 2013 рік) у ліквідаційній процедурі банкрута не з'являється жодних додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому Законом № 2343-XII.

У справах, рішення Вищого адміністративного суду України в яких надано для порівняння, предметом спору були:

- ненадання податкової консультації з приводу питання, чи є операція з безоплатного відступлення права вимоги операцією з дарування, з приводу оподаткування податком на прибуток та ПДВ операції з безоплатного відступлення права вимоги для сторони, яка прийняла безоплатно право вимоги (ухвала від 24 вересня 2014 року);

- роз'яснення у податковій консультації про те, що у автостанцій базою оподаткування ПДВ за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира ПДВ у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету (ухвала від 6 листопада 2014 року);

- роз'яснення можливості погашення боргу зі сплати податку на землю за рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, яку Товариство трактувало як надмірно сплачений (переплачений) ПДВ (ухвала від 15 грудня 2014 року).

З наведеного убачається, що правозастосовні висновки суду касаційної інстанції, відображені в наданих на порівняння судових рішеннях, за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення у справі, яка переглядається, що унеможливлює їх порівняння, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норм матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Житомирській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.І. Гриців

Судді:О.Ф. ВолковО.А. Коротких

О.В. КривендаВ.Л. Маринченко

П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко

І.Л. СамсінО.О. Терлецький