ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - управління ПФУ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплобуд-230» (далі - Товариство), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язати управління ПФУ призначити цю пенсію.

Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтував посиланням на пункт «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії.

Рівненський районний суд Рівненської області постановою від 21 травня 2014 року позов задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 3 липня 2014 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

З рішеннями судів попередніх інстанцій погодився Вищий адміністративний суд України, який ухвалою від 14 жовтня 2014 року залишив їх без змін.

Із посиланням на пункт «б» статті 13, статтю 62 Закону № 1788-XII, пункт 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що призначення пенсії на пільгових умовах можливе за умови, коли факт зайнятості особи на роботах зі шкідливими та важкими умовами підтверджується записами в трудовій книжці, яка є основним документом, що свідчить про наявність трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Непроведення атестації робочих місць не позбавляє особу права на призначення пільгової пенсії.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права, а саме пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового правозастосування заявник посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 16 і 18 червня, 9, 14, 17 липня, 21 липня (два рішення), 23, 28 і 30 липня, 6 серпня 2015 року (справи №№ К/800/22853/15, К /800/62526/14, К/800/29118/15, К/800/71/14, К/9991/64712/11, К/9991/78326/11, К/800/22790/15, К/800/3814/15, К/800/23611/15, К/800/51131/14, К/800/26344/15 відповідно), в яких цей суд по-іншому застосував одні й ті самі норми матеріального права і постановив протилежні за значенням судові рішення.

Як на підставу для перегляду оскарженого рішення заявник посилається на невідповідність цього рішення викладеному у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 7 квітня і 25 листопада 2014 року, 10, 17 березня, 14 квітня і 19 травня 2015 року (справи № 21-183а13, 21-97а13, 1-519а14, 21-51а15, 21-585а14, 21-383а14, 21-175а15 відповідно) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми матеріального права.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила матеріали справи й установила таке.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Щодо правовідносин у спорах про право на пільгову пенсію з підстав, встановлених пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, Верховний Суд України раніше неодноразово висловлював правову позицію, суть якої зводиться до такого. Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу [постанови Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13) та 19 травня 2015 року (справа № 21-175а15)].

У справі, в якій переглядається оскаржене рішення, встановлено, що ОСОБА_4 з 15 червня 1983 року по 17 червня 1996 року працював на посаді майстра Рівненської дільниці № 5 Товариства.

У жовтні 2013 року ОСОБА_4, якому на той час виповнилося 55 років, звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Позаяк позивач на підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії, додав тільки копію трудової книжки та інші документи, управління ПФУ листом від 21 жовтня 2013 року зобов'язало його подати уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності <...> відповідних записів в трудовій книжці за період роботи з 15 червня 1983 року по 16 червня 1996 року в Товаристві; копії наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці; у разі неритмічної роботи підприємства - довідку про фактично відпрацьовані дні, протягом яких був зайняти повний робочий день на роботах зі шкідливими умовами на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Запитувані документи надані не були.

Із мотивації рішень судів попередніх інстанцій, з якою погодився суд касаційної інстанції і на підставі якої сформулював свій правовий висновок, випливає, що протиправність дій управління ПФУ полягала винятково в тому, що попри наявність записів у трудовій книжці заявника про час та умови праці, які підтверджували наявність трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і були достатніми відомостями для призначення такої пенсії, цей орган не зважив на них, відмовив у призначенні пенсії і зажадав додаткові документи, перелік яких зазначений вище.

В обсязі встановлених обставин справи такі висновки судів є неповними і поспішними.

У справі залишилися нез'ясованими обставини щодо умов (режиму) фактично виконуваної позивачем роботи, із яким закон пов'язує право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Оскільки ОСОБА_4 стверджує про наявність у нього трудового стажу, що дає йому право на призначення пільгової пенсії, а частина цього стажу припадає на час виконання ним роботи, що міститься у списку № 2 і потребує документального підтвердження його зайнятості на цій роботі за відповідною професією та за результатами атестації умов праці, необхідно було з'ясувати, чи проводилася атестація цього робочого місця і що про це свідчить.

Без з'ясування зазначених вище питань висновки про законність/незаконність оскарженого рішення будуть передчасними і такими, що можуть призвести до порушення права ОСОБА_4 на пільгову пенсію, якщо дотримуватися нормативного регулювання спірних правовідносин та правових висновків Верховного Суду України про те, як потрібно застосовувати норми права у цих правовідносинах.

У зв'язку з наведеним усі постановлені у справі рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Новий судовий розгляд належить провести відповідно до вимог адміністративного процесуального законодавства.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплобуд-230» задовольнити частково.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2014 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплобуд-230», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький