П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Шицького І.Б., - за участю представників: позивачів - ОСОБА_7; відповідачів - ОСОБА_8, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2015 року, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року в справі № 904/10072/14 за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_9 про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок порушення ОСОБА_12 та ОСОБА_9 умов укладеного між ними меморандуму (угоди про співробітництво) позивачам завдано збитків. Просили стягнути з відповідачів матеріальні збитки, а саме: 1 577 000,00 грн за виконані роботи, 378 480,00 грн дольової участі у створеному проекті та 788 500,00 грн штрафу.

У подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_11 подали заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що своїми діями відповідачі позбавили їх майбутнього доходу, зокрема за останні місяці співробітництва. Просили: залучити до участі у справі як відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «КЛУМБА.УА» (далі - ТОВ «КЛУМБА.УА»); стягнути з ОСОБА_12, ОСОБА_9 солідарно в рівних частинах матеріальні збитки: 1 577 000,00 грн за виконані роботи, 378 480,00 грн дольової участі у створеному проекті та 788 500,00 грн штрафу; стягнути солідарно з ОСОБА_12, ОСОБА_9, ТОВ «КЛУМБА.УА» на користь кожного із позивачів по 70 006,61 грн збитків (неотриманого прибутку).

ОСОБА_9 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що спірні правовідносини не є корпоративними, а тому зазначений спір непідвідомчий господарському суду. Крім того, відповідачами було виконано усі умови меморандуму, про що свідчить підписаний його сторонами акт, позивачі не надали доказів про односторонню відмову відповідачів від виконання умов меморандуму та приховування доходів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2015 року позов задоволено: стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на користь солідарних кредиторів фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 1 577 000,00 грн за виконані роботи, 378 480,00 грн дольової участі у проекті та 788 500,00 грн штрафу; вирішено питання про судові витрати.

При цьому в описовій частині рішення суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачами додаткові вимоги про солідарне стягнення збитків із відповідачів і ТОВ «КЛУМБА.УА», яке не є стороною у справі, фактично є поданням іншого (ще одного) позову, що неприпустимо в межах цього спору, тому заяву про збільшення позовних вимог у цій частині залишена судом без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення резолютивної частини у такій редакції: позов задовольнити частково; стягнути солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на користь солідарних кредиторів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 1 576 849,70 грн за виконані роботи, 378 443,93 грн дольової участі у проекті та 788 424,85 грн штрафу; в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ОСОБА_9 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст. 116, 142, 153, 216, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.ст. 81, 88, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.ст. 10, 26 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII), внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України 10 вересня 2013 року у справі № 3-20гс13. Просить скасувати зазначені судові рішення та припинити провадження у справі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_9 надано копії постанов Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року в справі № 905/5227/13, від 13 травня 2009 року в справі № 7/18, від 11 грудня 2008 року в справі № 2-13/14951-2007, від 11 грудня 2012 року в справі № 05-6-55/456, від 17 липня 2013 року в справі № 2/93/2011/5003, від 11 березня 2014 року в справі № 5023/3138/11, від 22 липня 2015 року в справі № 910/8543/13, від 6 липня 2011 року в справі № 6/138-10-4762, від 6 липня 2011 року в справі № 9/100, від 24 грудня 2013 року в справі № 910/17660/13, в яких суд касаційної інстанції, на думку заявника, по-іншому застосував норми матеріального права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 23 вересня 2010 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11 (Сторона-1) і ОСОБА_12, ОСОБА_9 (Сторона-2), далі разом - Сторони, укладено меморандум (угоду про співробітництво), який є документом, що фіксує фактичну та визначає юридичну сторону взаємовідносин зі співробітництва між зазначеними фізичними особами. Предметом меморандуму є визначення та реалізація положень про співробітництво між Сторонами в галузі інтернет-технологій, реалізації спільного інтернет-проекту (далі - проект). Сторони домовилися на базі існуючих інтернет-ресурсів (розміщених за певними адресами) і торгівельної марки «КЛУМБА», які належать Стороні-2, фінансування Сторони-2, а також за рахунок виробничо-технічної участі та фінансування Сторони-1 спільно реалізувати розвиток зазначених інтернет-ресурсів і торгівельної марки з метою додаткового залучення рекламодавців та отримання додаткового прибутку, починаючи з жовтня 2010 року. Сторони домовилися, що увесь прибуток, отриманий у процесі реалізації спільного проекту, з моменту укладення цієї угоди буде розподілятися між ними по 50 % прибутку кожній Стороні.

Щодо порядку та механізму виконання умов меморандуму Сторони домовилися, що у строк до 6 жовтня 2010 року зобов'язуються спільно заснувати товариство з обмеженою відповідальністю із визначенням частки кожного з учасників (фізичних осіб, які є сторонами меморандуму) по 25 % від загального статутного капіталу. Сторона-2 зобов'язується до 20 жовтня 2010 року переоформити належну їй торгівельну марку «КЛУМБА» та зазначені доменні імена інтернет-ресурсів на створене товариство. Сторона-1 зобов'язується у період із жовтня 2010 року до жовтня 2011 року щомісяця до 10 числа вносити на користь Сторони-2 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США на забезпечення реалізації спільного проекту. Зазначені кошти Сторона-2 отримує в якості грошової часткової участі Сторони-1 у вже створеному проекті за цей період. Загальна сума фінансування становить 24 000 доларів США. Отримання цих коштів посвідчується Стороною-2 шляхом видачі письмової розписки. Крім того, за період із жовтня 2010 року до липня 2011 року Сторона-1: щомісяця виконує роботи з рефакторингу інтернет-ресурсів, про що Сторони складають акти виконаних робіт, починаючи з листопада 2010 року; гарантує повне виконання робіт, щомісячна вартість яких у грошовому еквіваленті становитиме 10 000 доларів США. Сторона-2 гарантує повне інформування про фінансову діяльність, а Сторона-1 гарантує повне інформування про перебіг розробки та документи проекту.

У разі порушення зобов'язань за меморандумом Сторона-2 зобов'язана повернути повну суму сплачених Стороною-1 коштів (24 000 доларів США) (п. 5.1). У випадку односторонньої відмови від умов меморандуму Сторона-2 зобов'язується повернути Стороні-1 повну суму сплачених Стороною-1 коштів (24 000 доларів США) та повну суму коштів за виконані Стороною-1 роботи на підставі підписаних актів (п. 5.2). У разі встановлення факту приховування Стороною-2 доходів, пов'язаних із проектом, Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі 50 000 доларів США та додатково виконує зобов'язання за п.п. 5.1, 5.2.

Згідно з актами виконаних робіт за спільним проектом «Клумба.УА» Сторона-1 виконала роботи з рефакторингу інтернет-ресурсів на суму 100 000 доларів США, що посвідчено письмовими розписками, виданими Стороною-2, та передала Стороні-1 на виконання умов меморандуму кошти у сумі 24 000 доларів США.

Згідно з актом за спільним проектом «Клумба.УА» від 1 жовтня 2011 року Сторони підтвердили повне виконання своїх зобов'язань за меморандумом, відсутність взаємних претензій та продовження дії умов меморандуму щодо розподілу прибутків і надання повної інформації про рух коштів за проектом.

30 вересня 2010 року проведено реєстрацію ТОВ «КЛУМБА.УА», засновниками (учасниками) якого є ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9 Згідно зі статутом товариства його статутний капітал становить 1 000,00 грн, а вклади розподіляються між учасниками по 250,00 грн (25 %). Вкладами учасників до статутного капіталу є грошові кошти.

10 жовтня 2010 року між ОСОБА_9 і ТОВ «КЛУМБА.УА» укладено договір № 007 про оплатну передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельну марку «КЛУМБА».

За змістом доповнення № 1 до меморандуму від 6 липня 2013 року Сторони домовилися, що основною метою розвитку проекту є збільшення прибутку та його щомісячна виплата на свою користь. Сторони дійшли згоди про одноразове виведення коштів із наявної на рахунках компанії суми по 50 % (450 000,00 грн) кожній зі Сторін. Також Сторони домовилися про суми затрат на проект та їх види, порядок щомісячного виведення коштів на свою користь і розподіл цих коштів, складання відповідних актів виконаних робіт, виплат і використання коштів за проектом. Домовилися найняти бухгалтера для ведення фінансової звітності з моменту підписання цієї угоди та визначили відповідального за виконання умов доповнення.

Згідно з актом від 6 липня 2013 року № 1 до доповнення № 1 Сторони підтвердили наявність станом на 1 липня 2013 року на рахунках компанії коштів, еквівалентних 1 117 599,93 грн, з яких частина коштів розміщена: на рахунку приватного підприємця ОСОБА_12, на рахунку приватного підприємця ОСОБА_9, на картці банку на ім'я ОСОБА_9, на рахунку електронної системи розрахунків WebMoney, на віртуальному рахунку LiqPay та у готівковій формі. Виведення прибутку здійснюється на рахунки «компанії 908», на рахунок приватного підприємця ОСОБА_11, на рахунок ОСОБА_12 та готівкою.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року, задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_9, ТОВ «КЛУМБА.УА» про визнання недійсним договору: визнано недійсним договір від 10 жовтня 2010 року № 007 про оплатну передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельну марку «КЛУМБА», визнано за ОСОБА_9 право володіння цією маркою, скасовано перереєстрацію доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснену у зв'язку зі зміною власника торгівельної марки, переведено право керування цим доменним ім'ям на ОСОБА_9 і визнано за нею право володіння зазначеним доменним ім'ям із пов'язаною торгівельною маркою «КЛУМБА». Позов обґрунтовано порушенням права на зазначену торгівельну марку ОСОБА_12 як чоловіка ОСОБА_9, оскільки остання набула права на цей об'єкт інтелектуальної власності у період шлюбу, ОСОБА_12 працював над рекламуванням цієї торгівельної марки, вкладав свою працю та кошти в її розвиток, про особливості подальшого її оформлення на інших осіб шляхом продажу за 100,00 грн не знав, оспорюваний договір суперечить інтересам сім'ї. ОСОБА_9 позов визнала.

У 2013 році між учасниками ТОВ «КЛУМБА.УА» виник корпоративний спір, оскільки у листопаді 2013 року рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «КЛУМБА.УА» ОСОБА_11 та ОСОБА_10 було виключено зі складу учасників товариства та звільнено останнього з посади директора.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 2 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року, зазначені рішення зборів учасників визнано недійсними та скасовано реєстраційні дії, проведені на підставі цих рішень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_9, третя особа: ТОВ «КЛУМБА.УА», про стягнення матеріальних збитків, оскільки спір пов'язаний зі здійсненням корпоративних правовідносин і не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи позов у справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що:

- укладений сторонами меморандум є договором простого товариства; визначені умовами меморандуму вклади у спільну діяльність не вносяться учасниками до статутного капіталу ТОВ «КЛУМБА.УА», а тому з урахуванням умов меморандуму зазначений спір не є таким, що виник із корпоративних відносин. Оскільки усі сторони у справі зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, умови меморандуму свідчать про здійснення ними діяльності з метою отримання прибутку, залишки коштів від діяльності спільного проекту обліковуються, в тому числі, на рахунках відповідачів, відкритих ними як суб'єктами підприємницької діяльності, то з урахуванням характеру правовідносин і суб'єктного складу сторін у справі спір підвідомчий господарському суду;

- зобов'язання Сторони-2 за меморандумом щодо переоформлення на створене товариство свідоцтва на знак для товарів і послуг (торгівельна марка «КЛУМБА») та доменних імен інтернет-ресурсів належним чином виконано не було, оскільки договір від 10 жовтня 2010 року № 007 було визнано недійсним у судовому порядку. Наведене свідчить про односторонню відмову Сторони-2 від виконання умов меморандуму, що є підставою для стягнення з неї на користь Сторони-1 суми сплачених останньою коштів та повної вартості робіт, виконаних Стороною-1 за умовами меморандуму;

- обставини визнання недійсним договору від 10 жовтня 2010 року № 007 та наявність корпоративного спору, предметом якого є визнання недійсними рішень зборів учасників товариства, свідчать про те, що з листопада 2013 року позивачів навмисно було усунено від контролю за використанням зазначених інтернет-ресурсу і торгівельної марки, які на той час продовжували працювати та приносити дохід, що у свою чергу свідчить про приховування Стороною-2 меморандуму доходів за спільним проектом та є підставою для стягнення визначеного меморандумом штрафу;

- оскільки зобов'язання Сторони-2 (відповідачів) і право вимоги Сторони-1 (позивачів) є неподільними, заявлені суми підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь солідарних кредиторів - позивачів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що:

- спір виник між учасниками ТОВ «КЛУМБА.УА», а спірні правовідносини за своїм характером є відносинами, пов'язаними зі створенням і діяльністю товариства, а отже, такими, що виникли із корпоративних відносин. Судом першої інстанції безпідставно змінено статус сторін із фізичних осіб на фізичних осіб - підприємців. За своєю правовою природою укладений Сторонами меморандум є засновницьким договором (договором про створення товариства з обмеженою відповідальністю);

- висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення коштів із відповідачів на користь позивачів є обґрунтованими, проте заявлену до стягнення суму розраховано позивачами у національній валюті станом на 16 грудня 2014 року, натомість позовну заяву подано 18 грудня 2014 року, тому ця сума підлягає перерахунку, а позов - частковому задоволенню.

Суд касаційної інстанції в повному обсязі погодився із висновками апеляційного суду.

Разом із тим у наданих для порівняння постановах у справах № 905/5227/13, № 6/138-10-4762, № 9/100 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з набранням чинності ЦК договір про створення (заснування) товариства не регулює відносини між учасниками товариства при здійсненні його діяльності та припиняє свою дію після досягнення мети - створення і державної реєстрації товариства. Тобто установчий договір товариства є припиненим незалежно від волі позивача та будь-якого іншого учасника товариства.

У справі № 910/17660/13 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач помилково ототожнює спори про відшкодування позадоговірної шкоди (за участю господарського товариства та його учасника) зі спорами, що виникають із корпоративних відносин, і не довів, що спір якимось чином пов'язаний із порушенням чи оспорюванням корпоративних прав (у розумінні ст. 167 ГК та ст. 10 Закону № 1576-XII) позивача як учасника господарського товариства.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з положеннями ст. 142 ЦК якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. При цьому договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не регулює відносини між учасниками товариства при здійсненні його діяльності та припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Такий договір має відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів.

Тобто основною метою договору про створення товариства з обмеженою відповідальності є встановлення та регламентація певних зобов'язальних відносин засновників у процесі створення юридичної особи і до моменту її державної реєстрації.

Із системного аналізу положень ст.ст. 88, 143 ЦК, ст.ст. 88, 167 ГК, ст. 10 Закону № 1576-XII вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним у п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК справам, що виникають із корпоративних відносин, то відповідно до ст. 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що меморандум (угоду про співробітництво) Сторони уклали з метою отримання прибутку та його розподілу, для чого кожна зі Сторін робить свій внесок (коштами, роботою, передачею прав на об'єкт інтелектуальної власності). При цьому меморандум продовжував діяти після реєстрації товариства, на його виконання складено акти виконаних робіт, прийнято доповнення до меморандуму про розподіл і виведення коштів (прибутку) на особисті рахунки Сторін. У доповненнях Сторони підтвердили продовження дії умов меморандуму щодо розподілу прибутків і надання повної інформації про рух коштів за проектом. Внески Сторін у розвиток спільного інтернет-проекту, передбачені меморандумом, не є внесками до статутного капіталу товариства.

Крім того, заявлені позивачами до стягнення суми збитків обґрунтовано порушенням іншою Стороною своїх зобов'язань саме за меморандумом (угодою про співробітництво). Наслідки такого порушення, зокрема повернення сплачених коштів та сплату штрафних санкцій, передбачено п. 5 меморандуму.

Відповідно до положень ст.ст. 1130, 1131 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з положеннями ст. 1132, 1133 ЦК за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Аналіз наведених норм матеріального права у взаємозв'язку з установленими судами обставинами справи свідчить про наявність між сторонами у справі, що розглядається, зобов'язальних правовідносин за договором, який за своєю правовою природою є договором простого товариства, оскільки меморандум не містить істотних умов, передбачених законом для договорів про заснування товариства (порядок заснування, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частки у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови), натомість визначає зобов'язання Сторін щодо об'єднання своїх вкладів і спільної діяльності з метою одержання прибутку, його розподілу, доступу до інформації щодо діяльності проекту, відповідальності Сторін за порушення зобов'язань, їх участь у результатах спільних дій.

Ураховуючи викладене, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і дійшли помилкового висновку про наявність між сторонами корпоративних відносин у спорі, який розглядається.

Висновки суду першої інстанції також не відповідають вимогам матеріального і процесуального права, оскільки, зробивши правильний висновок про відсутність між сторонами спору, що виник із корпоративних відносин, суд самостійно змінив статус сторін із фізичних осіб на фізичних осіб - підприємців і розглянув спір без урахування приписів ст. 12 ГПК щодо суб'єктного складу сторін у справах, підвідомчих господарським судам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із припиненням провадження у справі на підставі ст.ст. 80, 11125 ГПК.

Разом із тим із наданих для порівняння постанов у справах № 7/18, № 5023/3138/11, № 2/93/2011/5003, № 910/8543/13, № 2-13/14951-2007 вбачається, що предмет і підстави позову різняться, судові рішення прийнято залежно від установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кожної справи, які відрізняються від обставин у справі, що розглядається, тобто правовідносини у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є подібними, тому ці постанови не можна розцінювати як доказ у розумінні ст. 11116 ГПК.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 3-20гс13 (за позовом про визнання недійсною та скасування державної реєстрації нової редакції статуту товариства, відновлення становища учасника товариства, згідно з яким справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинна бути нотаріально засвідчена, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені), на який посилається заявник, не свідчить про невідповідність висновку, якого дійшов суд касаційної інстанції у справі, що розглядається.

Відтак, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК підстава для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів не знайшла свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2015 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 7 липня 2015 року у справі № 904/10072/14 скасувати.

Провадження у справі № 904/10072/14 за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_9 про стягнення збитків припинити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник І.Б. Шицький