П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Инфинити» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними бездіяльності і дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ - Коцеруби О.М., заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ (далі - відділ ДПІ) - Чадова О.В., державного податкового ревізора-інспектора відділу ДПІ - Філіпова І.П., у якому просило: визнати протиправною бездіяльність ДПІ, яка полягає у нескладенні наказу про перенесення термінів проведення перевірки позивача на строк, визначений положеннями підпункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи, визнати протиправними дії посадових осіб відповідача (Коцеруби О.М., Чадова О.В., Філіпова І.П.) щодо складення акта документальної позапланової виїзної перевірки від 17 січня 2013 року № 164/22-200/37585953 (далі - акт від 17 січня 2013 року) і висновку щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів Товариством, непідтвердження доходів Товариства на суму 507 376 712 грн, а також витрат на суму 493 220 564 грн, податкових зобов'язань на суму 205 994 225 грн та податкового кредиту на суму 200 842 988 грн без дослідження первинних документів позивача; зобов'язати ДПІ утриматися від використання та передачі іншим особам зазначеного акта перевірки і вилучити з відповідних баз даних інформацію, викладену в зазначеному акті перевірки, та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані Товариством по операціях за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, а саме: податкового зобов'язання - 205 994 225грн, податкового кредиту - 200 842 988 грн, валових витрат - 493 220 564 грн, та валових доходів - 507 376 712 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що на порушення вимог пункту 44.5 статті 44 ПК ДПІ не взяла до уваги повідомлення позивача про те, що первинні документи, які необхідні для проведення перевірки, втрачено. Наведені обставини, на думку Товариства, були підставою для перенесення термінів проведення перевірки, однак ДПІ не видала наказу про перенесення термінів перевірки та провела таку перевірку без дослідження первинних документів.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2013 року позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність ДПІ, дії посадових осіб відповідача, зобов'язав ДПІ утриматися від використання та передачі іншим особам акта від 17 січня 2013 року, зобов'язав ДПІ вилучити з відповідних баз даних інформацію про зазначену перевірку, відшкодувати судові витрати на користь Товариства.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПІ щодо зазначення в акті від 17 січня 2013 року висновків щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів Товариства та, як наслідок, непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 507 376 712 грн, непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 493 220 564 грн, непідтвердження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 193 647 211 грн 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200 399 139 грн 3 коп.; зобов'язав ДПІ вилучити з відповідних баз даних інформацію, внесену на підставі акта від 17 січня 2013 року, щодо непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 507 376 712 грн та непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 493 220 564 грн, а також непідтвердження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 193 647 211 грн 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200 399 139 грн 3 коп. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 березня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції скасував у частині задоволення позову про визнання протиправними дій ДПІ щодо зазначення в акті від 17 січня 2013 року висновків щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів та, як наслідок, непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 507 376 712 грн та непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 493 220 564 грн, непідтвердження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 193 647 211 грн 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200 399 139 грн 3 коп. В цій частині прийняв нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Касаційний суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ДПІ, яка полягає у відсутності складення наказу про перенесення термінів перевірки позивача, оскільки права платника порушує прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 71, 72, 74 ПК.

На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданому рішенні касаційний суд зазначив, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У цьому випадку безпосереднє викладення ДПІ суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, то позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ при формуванні акта про завищення товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту є необґрунтованими.

Щодо внесення ДПІ до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства, то в цьому випадку це є лише службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом статей 71, 72, 74 ПК, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1290/ed_2014_09_27/pravo1/T102755.html?pravo=1> пункту 72.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1289/ed_2014_09_27/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 72 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1288/ed_2014_09_27/pravo1/T102755.html?pravo=1> для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 13 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку, на підставі якої складено акт від 17 січня 2013 та на його підставі внесено інформацію щодо непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, до автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит».

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Суди у цій справі відмовили Товариству в частині задоволення позову про визнання протиправними дій контролюючого органу зі складення акта від 17 січня 2013 року, у зв'язку з чим виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі цього акта, є необґрунтованим.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. ГрицівМ.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький