ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання - Ключник А.Ю.,

за участю представника Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Ліходія О.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання рішення від 11 лютого 2014 року № 92/0/1514 "Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги" незаконним,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати рішення ВРЮ про внесення до Верховної Ради України подання про його звільнення з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги незаконним.

На обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення є незаконним, замовним та таким, що було прийнято із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, порушенням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. При прийнятті рішення відповідач не дотримав його процесуальні права на заявлення відводів та надання пояснень, встановлені статтею 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР), не дотримано об'єктивності, всебічності та справедливості. Крім того, відповідач не має повноважень перевіряти законність прийнятих судових рішень, які набрали законної сили, або притягувати до відповідальності за скасування рішень апеляційною чи касаційною інстанціями. Не взято до уваги незаконність проведення додаткової перевірки Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККСУ), необґрунтовано зроблено висновок про порушення трудової дисципліни, порушено строки притягнення до відповідальності за події, які мали місце 4-8 років тому. Також відповідач протиправно не розглянув його заяву про відставку та замість цього прийняв спірне рішення.

Вищий адміністративний суд України постановою від 19 червня 2014 року в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України вважав доведеним факт порушення позивачем присяги судді при здійсненні ним правосуддя, оскільки при розгляді справ ОСОБА_1 допустив порушення норм законодавства України, що порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, вказують на несумлінне виконання суддею своїх обов'язків, що свідчить про порушення ним присяги судді і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги. Також касаційний суд зазначив, що спірне рішення ВРЮ прийняла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд зазначеної постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів порушення судом при прийнятті постанови статей 19, 126 Конституції України та статті 32 Закону № 22/98-ВР.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Конституційний принцип незалежності та недоторканності суддів закріплений статтею 126 Основного Закону України.

Одним із конституційних положень, які гарантують дотримання цього принципу, є те, що судді обираються безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Зазначеною нормою встановлено, що суддя може бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав, та визначено перелік підстав звільнення судді з посади, серед яких самостійною виокремлено таку підставу, як порушення суддею присяги (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України).

Конституційне повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України належить до відання ВРЮ.

Це повноваження ВРЮ конкретизується положеннями статей 31, 32 Закону № 22/98-ВР, які врегульовують розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно. За правилами частини першої статті 32 цього Закону розгляд питання про звільнення судді за особливими обставинами, однією з яких є порушення суддею присяги, можливий після надання ВККСУ відповідного висновку або за власною ініціативою.

Наведені норми матеріального права встановлюють повноваження ВРЮ щодо внесення за власною ініціативою подання про звільнення суддів з посади за порушення суддею присяги до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду за власною ініціативою питання про звільнення суддів з цієї підстави, що відповідає положенням статті 131 Конституції України.

У частині другій статті 32 Закону № 22/98-ВР розкривається зміст поняття "порушення суддею присяги", яким є: вчинення ним, зокрема, дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; додержуватися присяги судді.

За результатами проведеної перевірки ВККСУ та ВРЮ встановлено свідоме та систематичне порушення суддею ОСОБА_1 законів України при відправленні правосуддя. На думку ВРЮ, вчинені дії порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків.

При прийнятті рішення враховано всі обставини, в тому числі стаж роботи на посаді судді, стан здоров'я, негативну характеристику з місця роботи, численні скарги та заяви народних депутатів України, засобів масової інформації, посадових та службових осіб, громадян на дії судді ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки ВРЮ, приймаючи рішення від 11 лютого 2014 року № 92/0/1514 "Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги" діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та врахувала всі обставини, які мали значення для його прийняття.

Наведені у заяві ОСОБА_1 доводи не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року є незаконною, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький