П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про відшкодування моральної шкоди за заявою Акціонерної компанії «Харківобленерго» про перегляд Верховним Судом України рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Акціонерної компанії «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго») про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 21 травня 2006 року його будинок № АДРЕСА_1 було відключено від електропостачання. 9 жовтня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № 23-166 про відновлення електропостачання, однак з моменту укладення договору і до моменту звернення ОСОБА_6 до суду електропостачання так і не було відновлено. АК «Харківобленерго» відновив електропостачання до будинку позивача лише 5 серпня 2015 року після укладення повторного договору № 23166 на відновлення електропостачання. На неодноразові звернення ОСОБА_6 до Ізюмського районного відділення енергозбуту відповідач не реагував. Позивач має захворювання, часто викликав до себе швидку допомогу, проте був позбавлений можливості отримати першу допомогу, оскільки в будинку відсутнє світло, і в таких умовах позивач проживає з травня 2006 року. Вважаючи, що незаконними діями відповідача йому спричинено моральної шкоди, ОСОБА_6 просив стягнути на її відшкодування 5 тис. грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з АК «Харківобленерго» на користь ОСОБА_6 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року касаційну скаргу АК «Харківобленерго» відхилено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень АК «Харківобленерго» просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви АК «Харківобленерго» посилається на рішення Верховного Суду України від 28 січня та 7 жовтня 2009 року, 8 лютого 2012 року, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року, ухвалу цього ж суду від 26 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника АК «Харківобленерго», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що з 21 травня 2006 року і по день звернення до суду ОСОБА_6 проживав за адресою: АДРЕСА_1 без постачання електроенергії.

ОСОБА_6 погасив поточну заборгованість, віддав лічильник на перевірку, після чого було оформлено наряд на підключення його будинку на постачання електроенергії, а з АК «Харківобленерго» було укладено договір на відновлення електропостачання № 23-166 від 9 жовтня 2007 року.

Проте електропостачання було відновлено лише після укладання нового договору № 23166 між ОСОБА_6 та АК «Харківобленерго» від 5 серпня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інст <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2016_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1>анції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що тривала відсутність постачання електроенергії до будинку позивача порушила його права, що призвело до моральних страждань. При цьому суди виходили з того, що така шкода підлягає відшкодуванню на підставі статті 1167 ЦК України та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте в інших справах з аналогічних правовідносин, на рішення в яких на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві АК «Харківобленерго», суд виходив з того, що до спірних правовідносин норми статті 1167 ЦК України та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосуванню не підлягають.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо постачання відповідачем електричної енергії до будинку позивача - споживача цієї енергії.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357. Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Оскільки неправильне застосування судами вищезазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Акціонерної компанії «Харківобленерго» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. РоманюкЛ.І. Охрімчук В.М. Сімоненко