П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас ЛТД» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас ЛТД» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас ЛТД» (далі - СП «Група 4 Секурітас ЛТД») про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що у квітні 2013 року між ним та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, за яким його прийнято на роботу до відділу власної безпеки (далі - ВВБ) товариства. Наказами товариства від 8 липня 2014 року та 4 січня 2015 року йому оголошено догани за несумлінне ставлення до роботи, неякісне виконання професійних обов'язків та порушення трудової дисципліни, а наказом від 19 січня 2015 року його звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Посилаючись на те, що Красноградський районний суд Харківської області рішенням від 29 липня 2015 року скасував наказ товариства від 4 січня 2015 року «Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП «Група 4 Секурітас ЛТД» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора ВВБ ОСОБА_6, тому його звільнення із займаної посади є безпідставним та незаконним, вказані дії з боку відповідача порушили його законні права на працю, завдавши йому моральної шкоди, позивач просив поновити його на роботі на посаді інспектора ВВБ, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Красноградський районний суд Харківської області рішенням від 10 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнив частково: поновив позивача на посаді інспектора ВВБ товариства, в цій частині допустив негайне виконання рішення; стягнув з СП «Група 4 Секурітас ЛТД» на користь ОСОБА_6 49 тис. 86 грн 48 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням стягнення із зазначеної суми обов'язкових платежів до бюджету та 1 тис. грн моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 червня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року СП «Група 4 Секурітас ЛТД» просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 3 статті 40 КЗпП України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви СП «Група 4 Секурітас ЛТД» надало копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві СП «Група 4 Секурітас ЛТД» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що між СП «Група 4 Секурітас ЛТД» і ОСОБА_6 було укладено безстроковий трудовий договір, за яким його прийнято на роботу до ВВБ товариства. Наказами товариства від 8 липня 2014 року та 4 січня 2015 року ОСОБА_6 оголошено догани за несумлінне ставлення до роботи, неякісне виконання професійних обов'язків та порушення трудової дисципліни, а саме навмисне надання керівництву товариства неправдивих відомостей та невиконання наказу керівника товариства.

Наказом від 19 січня 2015 року ОСОБА_6 звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Красноградський районний суд Харківської області рішенням від 29 липня 2015 року скасував накази товариства від 4 січня 2015 року «Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП «Група 4 Секурітас ЛТД» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора ВВБ ОСОБА_6 та від 5 січня 2015 року «Про проведення службової перевірки СП «Група 4 Секурітас ЛТД» в частині відсторонення від виконання службових обов'язків інспектора ОСОБА_6

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений з посади лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Установивши, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани, застосоване до позивача наказом від 4 січня 2015 року, Красноградський районний суд Харківської області рішенням від 29 липня 2015 року визнав незаконним, а доказів про вчинення ОСОБА_6 іншого дисциплінарного проступку, який передував безпосередньо звільненню, за який застосовувались інші заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не надав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року, наданій заявником для порівняння, касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України з огляду на те, що останній неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього обов'язків, зокрема, за наказами від 5 травня і 2 червня 2010 року, та допустив черговий дисциплінарний проступок.

Таким чином, наведене судове рішення не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 3 статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, за результатами розгляду якої постановлено надану для порівняння ухвалу, наявні різні фактичні обставини.

Отже, порівняння цієї ухвали з оскаржуваним судовим рішенням касаційного суду не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на зазначене, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас ЛТД» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко