П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя за заявою ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя.

Зазначав, що 1999 року по 23 серпня 2011 року перебував з ОСОБА_9 в зареєстрованому шлюбі. У період спільного проживання за спільні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2011 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано.

Питання поділу нажитого спільно майна між ними не вирішувалось.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_8 просив позов задовольнити, визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року, позов ОСОБА_8 задоволено: визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року відмовлено ОСОБА_9 у відкритті касаційного провадження у зазначеній вище справі на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року ОСОБА_9 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та передачу справи на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 57, 60, 72 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_9 посилається на ухвали Верховного Суду України від 19 липня 2006 року у справі № 6-5865ск05, 19 липня 2006 року у справі № 6-11142ск06, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року та 4 березня 2015 року.

ОСОБА_9 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права, у справі, рішення в якій переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 1999 року по 23 серпня 2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу, згідно договору купівлі-продажу від 13 липня 2003 року ними було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.

Задовольняючи позов ОСОБА_8 суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що спірна квартира, придбана сторонами в період шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя згідно зі статтею 22 КпШС України.

У справі, на рішення в якій заявниця посилається як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 22, 24 КпШС України та статей 57, 60 СК України (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року), суди виходили з того, що квартира, яка є предметом поділу, придбана за рахунок коштів, отриманих відповідачем від продажу належної йому на праві особистої власності квартири. Тому спірна квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності.

Таким чином, у справі, яка переглядається, та у справі, на рішення в якій посилається заявниця в обґрунтування своєї заяви про перегляд судових рішень, наявні різні фактичні обставини, які не свідчать про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ухвали Верховного Суду України від 19 липня 2006 року у справі № 6-5865ск05, від 19 липня 2006 року у справі № 6-11142ск06 не є прикладами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, яка переглядається, суди виходили з того, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками зробленими судом касаційної інстанції в ухвалі від 4 березня 2015 року.

Ураховуючи те, що надані судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, підстав вважати заяву ОСОБА_9 обґрунтованою немає.

Відповідно до частини 1 статті 3605 ЦПК України Верховний Суду України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяву ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Ю.Л. СенінЛ.І. Охрімчук В.М. СімоненкоЯ.М. Романюк А.Г. Ярема