ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» (далі - ТОВ) - Оджиковського В.О., Городецької А.Д.,

Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Управління) - Деревцова С.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ до Управління, Бориспільської державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області (далі - Бориспільська ДПІ), Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровської області (далі - Нікопольська ДПІ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У квітні 2015 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати:

- Управління - зарахувати сплачений позивачем авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 45 201 369 грн у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року;

- Бориспільську ДПІ - зарахувати сплачений позивачем авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 629 973 грн у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року;

- Нікопольську ДПІ - зарахувати сплачений позивачем авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 4 273 376 грн у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку цієї філії.

На обґрунтування позову послалося на те, що за результатами роботи за

2012 рік ТОВ у 2013 році здійснило виплату дивідендів учасникам товариства і при цьому сплатило до державного бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Оскільки утворилась переплата з цього податку, просило зарахувати сплачені суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з цього податку.

Суди встановили, що ТОВ є юридичною особою, яка 27 січня 1993 року зареєстрована як платник податків, перебуває на обліку в Управлінні. ТОВ має у своєму складі Бориспільську та Орджонікідзевську філії, які перебувають на обліку в Бориспільській ДПІ та Нікопольській ДПІ відповідно.

У 2013 році ТОВ та його відокремлені філії подали податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, в яких визначили грошові зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року, для ТОВ (центральний офіс) - 7 310 129 грн; Бориспільської філії - 101 396 грн; Орджонікідзевської філії - 691 106 грн.

У вересні 2013 року ТОВ та його філії виплатили учасникам товариства дивіденди за 2012 рік та сплатили авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів на загальну суму 50 101 718 грн.

ТОВ звернулося до Управління із заявою від 23 вересня 2013 року № 28/09/13, в якій просило зарахувати авансові внески з податку на прибуток, сплачені до бюджету при виплаті дивідендів, у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток починаючи з вересня 2013 року по квітень 2014 року.

Листом від 30 вересня 2013 року № 7891/10/20-429 Управління відмовило у зменшенні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки зменшення відбувається виключно за підсумками звітного періоду. Законодавством не передбачений механізм коригування (зменшення) суми щомісячних авансових внесків за рахунок авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2013 року позов задовольнив частково: зобов'язав відповідачів здійснити відповідне зарахування сплачених позивачем та його філіями авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у рахунок сплати авансових внесків за 2013 рік. Провадження у справі в частині коригування даних у картках особового рахунку ТОВ та його філій закрив. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що положення пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК) дозволяють зменшити щомісячні авансові внески з податку на прибуток на суму надмірно сплачених авансових внесків у попередніх звітних періодах.

Із наведеним обґрунтуванням не погодився Київський апеляційний адміністративний суд і своєю постановою від 21 жовтня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановив нове, яким позов задовольнив. Зазначив, що платник податків має право сам обирати, у яких звітних місяцях він бажає зарахувати таку переплату.

Вищий адміністративний суд України постановою від 1 квітня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове: у частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів здійснити коригування даних у картці особового рахунку ТОВ, Бориспільської та Орджонікідзевської філій скасував, а справу направив на новий розгляд. У решті позову відмовив.

У цьому рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що за наявності переплати з авансового внеску з податку на прибуток у вересні 2013 року ТОВ та його філії вправі були використати такий спосіб сплати авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних періодах, як погашення за рахунок існуючої переплати з цього платежу із відображенням рішення у податковій звітності в довільній формі, без будь-якого погодження з податковим органом. Оскільки у цьому випадку реалізація права платника на зменшення авансових внесків у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 ПК, залежить виключно від волевиявлення платника та не передбачає вчинення податковим органом будь-яких зустрічних дій, то підстави для висновку про допущення відповідачами протиправної бездіяльності немає.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ТОВ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 57.1 статті 57 ПК, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року, а постанови окружного та апеляційного судів залишити в силі.

На обґрунтування заяви додало постанову Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року (справа № К/800/44040/14) та ухвали цього суду

від 2 лютого та 14 квітня 2015 року (справи №№ К/800/45260/14, К/800/4199/15 відповідно), в яких визначено, що платник податку має право враховувати суму авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Аналіз наведених рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Згідно з підпунктом 57.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17171/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 57 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують

10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17171/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, мають сплачувати у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК).

Згідно з абзацами п'ятим, шостим пункту 57.1 статті 57 ПК (чинними на час виникнення спірних правовідносин) на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Зі змісту названих вище положень випливає, що платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Суди попередніх інстанцій встановили та й самі сторони по суті не заперечували факту переплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів і право ТОВ на їхнє зарахування в рахунок сплати аналогічних внесків з податку на прибуток, але Управління відмовилось визнати таке зарахування із згаданих вище причин.

З огляду на обставини справи та нормативне регулювання, зумовлене фактичною правовою природою цих обставин, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, неправомірно відмовся зарахувати зазначену переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Нормативне тлумачення статей 54, 57, 153 ПК в контексті змісту фактичних обставин справи дає підстави для задоволення заяви ТОВ про скасування як незаконного рішення суду касаційної інстанції та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції, що була помилково скасована судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року скасувати.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня

2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький