''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''`
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПрокопенка О.Б.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
при секретарях судового засідання: Ключник А.Ю., Шатило Р.П.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агро-Юг» - Блюмберга М.І., Мілошевича А.С.;
Державної фіскальної служби України - Харка Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «Агро-Юг» до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України (далі - Департамент), Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України (далі - Інспекція) про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
в с т а н о в и л а:
У березні 2012 року ТОВ «Агро-Юг» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати дії Інспекції при перевірці позивача у період з 28 вересня по 18 жовтня 2011 року протиправними; визнати недійсним та скасувати рішення Департаменту про застосування фінансових санкцій від 9 лютого 2012 року № 00077 (далі - рішення про застосування фінансових санкцій); стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146 грн.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агро-Юг» зазначило, що відповідач застосував до нього фінансові санкції відповідно до абзацу третього частини другої статтті 17 Закону України від 19 грудня 2005 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), яким встановлено відповідальність за виробництво алкогольних напоїв без ліцензії, без урахування того, що ТОВ «Агро-Юг» здійснює господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв на підставі ліцензії, виданої Департаментом, на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) серії АГ № 152871, реєстраційний номер № 401,терміном дії з 9 жовтня 2008 року до 9 жовтня 2013 року (дата переоформлення ліцензії - 17 лютого 2011 року; далі - ліцензія № 401). Крім того, ТОВ «Агро-Юг» зазначило, що під час перевірки встановлено неправомірне використання знаків для товарів та послуг при маркуванні виноробної продукції, а саме «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3)», «ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2)», оскільки вони не внесені до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.
ТОВ «Агро-Юг» вважає, що невнесення товарного знака до додатка до ліцензії не можна ототожнювати із фактом відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.
Суди встановили, що господарська діяльність ТОВ «Агро-Юг» відповідно до ліцензії № 401 пов'язана з переробкою, обробкою, зберіганням виноматеріалів.
Додатком серії ПВ № 000694 до ліцензії № 401 надано дозвіл на виробництво вин та зазначено перелік знаків для товарів та послуг, які позивач може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, а саме дозвіл власника свідоцтв від 15 грудня 2004 року № 45788 «КНЯГИНЯ ЛИДИЯ», від 15 березня 2005 року № 48290 «РОДЕН КРАЙ», від 15 грудня 2004 року № 45785 «ЧЕРВЕН ЛЪВ», від 16 травня 2005 року № 49391 «ТРИКАЙСКО».
Відповідно до ліцензійного договору на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг) від 3 листопада 2008 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 (ліцензіар) і ТОВ «Агро-Юг» (ліцензіат), ліцензіар надає ліцензіатові виключну ліцензію на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг): «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3».
З 28 вересня по 18 жовтня 2011 року Інспекція провела планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої було складено акт від 1 листопада 2011 року
№ 998/23-20952731 (далі - Акт), в якому зазначила, що ТОВ «Агро-Юг» неправомірно використовувало знаки для товарів і послуг, а саме - «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1», не внесені до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).
На підставі Акта Департамент прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за порушення ТОВ «Агро-Юг» статті 3 Закону
№ 481/95-ВР, а саме - за здійснення виробництва алкогольних напоїв без наявності ліцензії, та застосував фінансову санкцію відповідно до статті 17 цього Закону у розмірі 5 440 800 грн 8 коп.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 31 липня 2012 року у задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2013 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та ухвалив у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «Агро-Юг» задовольнив частково: визнав недійсним та скасував рішення Департаменту про застосування фінансових санкцій. У решті рішення залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 квітня 2015 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасував, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року залишив у силі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України, ТОВ «Агро-Юг» звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом абзацу третього частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити в силі.
На обґрунтування заяви ТОВ «Агро-Юг» додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2012 року, 16 травня 2013 року, 15 липня, 29 жовтня, 3 грудня 2014 року (№№ К/9991/82080/11, К/9991/66234/12, К/800/37825/13, К/9991/19841/12, К/9991/25418/12 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява ТОВ «Агро-Юг» підлягає задоволенню з таких підстав.
У наданих для порівняння рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що виготовлення виробником алкогольних напоїв, маркованих знаком для товару, який відсутній у додатку до ліцензії, не можна прирівнювати до такого порушення, як виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії. Отже, оскільки у виробника була ліцензія на виробництво алкогольних напоїв, то підстав для застосування до них фінансових санкцій у вигляді штрафу немає.
Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що Департамент правомірно виніс рішення про застосування фінансових санкцій за порушення позивачем статті 3 Закону № 481/95-BP <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_38/ed_2015_03_03/pravo1/Z950481.html?pravo=1>, оскільки відповідно до приписів частини восьмої статтті 3 зазначеного Закону додаток до ліцензії є її невід'ємною частиною та законодавець дозволяє суб'єктам господарювання використовувати у виробництві перелік знаків для товарів та послуг лише внесений до додатка до ліцензії або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зазначена норма має імперативний характер та розширеному тлумаченню не підлягає. Враховуючи наведене, використання при маркуванні виноробної продукції знаків для товарів і послуг, не внесених до додатка до ліцензії, правомірно ототожнювати з виготовленням алкогольних напоїв без використання ліцензії.
Незважаючи на наявність ліцензійного договору, позивач не скористався правом звернення із заявою щодо внесення змін або доповнень до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв щодо знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1» та використовував вказані знаки при маркуванні алкогольної продукції, проте може використовувати виключно знаки, які внесені до додатка до ліцензії.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).
Порядок видачі, призупинення та анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв встановлено статтею 3 цього Закону.
Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону № 481/95-ВР одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-BP за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Частиною другою статті 17 Закону № 481/95-BP передбачено, що у разі
виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8500 грн.
При цьому слід зазначити, що наведений у вказаній статті перелік підстав відповідальності є вичерпним.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Закон № 481/95-BP не ідентифікує за правовими наслідками та підставами для застосування вищевказаного штрафу невнесення змін або доповнень до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв як відсутність у виробника виданої відповідно до цього Закону ліцензії. Тобто, відповідальність за це законом не встановлена.
Маркування алкогольних напоїв знаками для товарів і послуг, що не внесені до додатка до ліцензії, не може вважатися «виробництвом алкогольної продукції без ліцензії», оскільки, як було встановлено вище, ліцензія надає дозвіл на здійснення певних видів господарської діяльності, а не встановлює вимоги до маркування продукції.
Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податковго кодексу України (далі - ПК) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У пункті 56.21 статті 56 ПК зазначено, що у такому разі рішення приймається на користь платника податків.
Як установили суди, ТОВ «Агро-Юг» здійснює господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв на підставі ліцензії № 401 строком на 5 років (з 9 жовтня 2008 року по 9 жовтня 2013 року). На підставі Акта було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій відповідно до абзацу третього частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення ТОВ «Агро-Юг» статті 3 цього Закону, а саме здійснення виробництва алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
Проте Закон № 481/95-ВР не містить жодних положень щодо притягнення до відповідальності, зокрема, за невнесення знака для товарів і послуг у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, тобто, використання при маркуванні виноробної продукції знаків для товарів і послуг, не внесених в додаток до ліцензії, не можна ототожнювати з виготовленням алкогольних напоїв без використання ліцензії, а положення абзацу третього частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_184/ed_2013_12_19/pravo1/Z950481.html?pravo=1> в зазначеному випадку розширеному тлумаченню не підлягають.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який визнав недійсним і скасував рішення про застосування фінансових санкцій та обґрунтовано дійшов висновку про те, що з огляду на наявність у позивача ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, підстави для застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу внаслідок встановлення факту виробництва позивачем алкогольних напоїв, які позначені знаками для товарів та послуг, не внесеними до додатка до ліцензії, немає.
Відповідно до вимог статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
Із урахуванням наведеного, оскільки Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 квітня 2015 року, залишаючи без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, неправильно застосував норми матеріального права до спірних відносин, що призвело до неправильного вирішення спору, то вищезазначена ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг» задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року скасувати.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. Гриців І.Л. Самсін О.А. Коротких О.О. Терлецький