П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Клуб Сиру» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Клуб Сиру» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 25 червня 2014 року №№ 0009102201, 000911/2201, 0009122201.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 6 червня 2014 року № 1145/26-59-22-01/3641392 (далі - Акт), в якому зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого ТОВ «Клуб Сиру»: занизило податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 8 547 700 грн; завищило суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що відображається у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ на загальну суму 3 014 513 грн, у тому числі: за березень 2013 року - на суму 329 282 грн, за травень 2013 року - на суму 329 282 грн, за червень 2013 року - на суму 586 290 грн, за липень 2013 року на - суму 1 293 668 грн, за серпень 2013 року - на суму 3 014 513 грн; занизило ПДВ (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) на загальну суму 4 456 460 грн, у тому числі: за жовтень 2013 року - на суму 1 221 683 грн, за листопад 2013 року - на суму 640 692 грн, за грудень 2013 року - на суму 2 594 085 грн та завищило суму ПДВ за грудень 2013 року, що відображається в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) на загальну суму 1 215 282 грн; занизило податок на прибуток іноземних юридичних осіб за IV квартал 2013 року на 235 523 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року:

- № 0009092211 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 294 404 грн, у тому числі: 235 523 грн - основний платіж та 58 881 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф);

- № 0009102201 - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 6 684 690 грн, у тому числі: 4 456 460 грн - основний платіж та 2 228 230 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф);

- № 000911/2201 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 3 014 513 грн;

- № 0009122201 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 12 821 550 грн, у тому числі: 8 547 700 грн - основний платіж та 4 273 850 грн - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0009092211, інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін, що і стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин).

На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року та 15 червня 2015 року (справи №№ К/800/40309/13, К/9991/4204/12 відповідно), які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що суди дійшли правильного висновку, що отримані позивачем за договором позики від 1 жовтня 2012 року № 01-10/12 від нерезидента засновника ІРАТІЯ ХОЛДІНГЗ ЛТД (YRATIA HOLDINGS LTD, Кіпр, Нікосія) грошові кошти були використані ним в межах власної господарської діяльності. Також суди дійшли правильного висновку, що придбані позивачем у приватного підприємства «Агентство маркетингових досліджень» послуги фактично по своїй суті є маркетинговими послугами, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинним документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, що спростовує доводи відповідача про невикористання відповідних послуг в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, покладені, крім іншого, в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ТОВ «Профан Логістик Україна» не додавало до податкової звітності заяв зі скаргами на контрагентів та не доведено факт надходження податкової накладної від покупця із запізненням, то правомірними є висновки податкової інспекції про завищення податкового кредиту. Крім цього, суди встановили, що ТОВ «Профан Логістик Україна» не підтвердило коригування ПДВ у декларації за травень 2009 року та не спростувало доказами висновок податкової інспекції про завищення від'ємного значення ПДВ за січень 2009 року.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2015 року, на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 11 серпня 2015 року, не можна вважати такою, що дає підстави для перегляду справи Верховним Судом України, у зв'язку з тим, що цим рішенням не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький