П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Котовську та Котовському районі Одеської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії неправомірними та зобов'язати поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 7 жовтня 2009 року.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що з 1994 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком. Виплату пенсії було припинено у зв'язку з її виїздом за кордон. Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) визнано неконституційними положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, у березні 2014 року представник позивача звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, на що отримав відмову.

Вважаючи відмову незаконною, представник позивача просив зобов'язати управління ПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії починаючи з 7 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV.

Суди встановили, що у 1994 році ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком. Розмір пенсії та її виплата визначалася управлінням праці та соціального захисту населення у м. Котовську Одеської області. Тоді ж позивачка виїхала за кордон.

Керуючись Рішенням № 25-рп/2009, представник позивача звернувся до управління ПФУ із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 7 жовтня 2009 року.

Управління ПФУ листом від 27 березня 2014 року № 2611/04 повідомило представника позивача про те, що його звернення було розглянуто та йому були надані відповідні рекомендації.

Котовський міськрайонний суд Одеської області постановою від 5 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв у справі нову постанову, якою адміністративний позов до управління ПФУ задовольнив частково: зобов'язав управління ПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 21 березня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, представник позивача звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року (справи №№ 21-2427а15, 21-2419а15), у яких суд касаційної інстанції вказав, що підстави поновлення виплати пенсії позивачам виникли з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, а саме з 7 жовтня 2009 року.

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Так, у постановах від 12, 19 травня та 6 жовтня 2015 року (справи №№ 21-180а15, 21-168а15, 21-2427а15, 21-2419а15) міститься висновок про те, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Водночас у постановах від 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15,

21-5653а15) Верховний Суд України, переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС.

Постанова Одеського апеляційний адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі, що розглядається, залишена без зміни ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2015 року, відповідає зазначеним правовим висновкам, а тому підстав для скасування цього рішення немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, відмовити

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький