П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А. суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,

за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Олімп» - Смулянського О.В., Приватного акціонерного товариства «Атек» - Підлісного С.Б. та Ульянова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заявy Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Олімп» (далі - ТОВ «Спортивний клуб «Олімп») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Атек» (далі - ПрАТ «Атек») до ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» про витребування майна з чужого володіння і визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та за зустрічним позовом про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернулося ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ЦК України щодо наслідків спливу (закінчення) строків позовної давності, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року у справі № 5011-7/1603-2012, від 22 квітня 2015 року у справі № 910/3059/14, від 2 жовтня 2013 року у справі № 919/175/13-г.

У цих рішеннях судом касаційної інстанції зазначено про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчиненння правочину (укладання договору).

Також заявником додано копії постанов Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі № 3-176гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59 гс14, де зроблено висновок, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Щодо юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчиненння правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2016 року вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012 .

У заяві ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, у лютому 2012 року Закрите акціонерне товариство «АТЕК», найменування якого змінено на ПрАТ «Атек», звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Спортивний клуб «Олімп», в якому з урахуванням уточнень просило визнати недійсними додаткові угоди № 2, № 3, № 4 до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час підписання оспорюваних додаткових угод представник позивача ОСОБА_11 діяв із перевищенням наданих йому повноважень.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26 квітня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року, позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди: № 2 і № 3 від 25 березня 2002 року, № 4 від 25 квітня 2002 року до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року, укладені між сторонами.

Постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 грудня 2014 року ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» подало зустрічну позовну заяву про зобов'язання ПрАТ «АТЕК» не чинити перешкод у користуванні орендованим майном, посилаючись на користування майном за наявності відповідних правових підстав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року, позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що директор ЗАТ «АТЕК» ОСОБА_12 не був уповноважений на укладання додаткових угод № 2-4 від імені товариства, що є порушенням вимог статті 63 ЦК УРСР та відповідно до статті 48 ЦК УРСР є підставою для визнання їх недійсними. При цьому строк позовної давності позивачем не був пропущений, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2011 року в результаті неповернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Судами встановлено що 25 жовтня 2001 року між ЗАТ «АТЕК» (орендодавець) і ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» (орендар) укладено договір, згідно з яким орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування: цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ «АТЕК», розташованого у м. Києві, вул. Чистяківська, 20.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін оренди становить 10 років із моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.

На виконання умов договору 1 липня 2001 року сторони підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування майно, споруди та приміщення стадіону ЗАТ «АТЕК».

Згідно з пунктом 5.1 договору орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату, розмір якої визначається у додатковій угоді.

25 жовтня 2001 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою визначили розмір орендної плати - 5 000 грн за місяць, строк дії цієї угоди встановлено протягом одного календарного року - до 25 жовтня 2002 року.

У подальшому між ЗАТ «АТЕК» та ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» було укладено 25 березня 2002 року додаткові угоди №2, № 3 та 25 квітня 2002 року додаткову угоду № 4 до договору, згідно з якими було змінено та доповнено умови договору щодо строку оренди, умов продовження договору, прав орендаря на реконструкцію та здійснення нового будівництва на об'єкті оренди, обов'язку орендодавця проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найм майна, неможливості односторонньої відмови від договору оренди, розміру орендної плати, предмету оренди та цільового призначення

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважав, що додаткові угоди № 2, №, 3, № 4 до договору оренди майна № 1 від 25 жовтня 2001 року від імені ЗАТ «АТЕК» ОСОБА_12 підписав без належних на те повноважень.

У зустрічній позовній заяві ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» просило усунути перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом належного виконання ПрАТ «АТЕК» умов договору оренди від 25 жовтня 2001 року та додаткових угод до нього.

Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначені додаткові угоди до договору було підписано ОСОБА_12 без достатніх на те повноважень, належного схвалення позивачем дій ОСОБА_12 не відбулося. При цьому строк позовної давності позивачем не був пропущений, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2011 року в результаті неповернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору. Окрім того, директор товариства ОСОБА_12 факту підписання вказаних угод не пам'ятав, а виявлені ксерокопії додаткових угод не давали позивачу змоги з'ясувати зміст спірних правочинів.

Однак, висновки суду касаційної інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності та підписання ОСОБА_12 додаткових угод до договору без достатніх повноважень є передчасними з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у цій справі зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалася, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Проте всупереч наведеним положенням закону суди усіх інстанцій не встановили моменту, коли ЗАТ «АТЕК» могло довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, судами не дано належної оцінки доводам ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» щодо початку перебігу строку позовної давності, а також наказам №№ 9, 10 ЗАТ «АТЕК», висновку до наказу № 9 від 31 січня 2003 року, листу УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві від 11 серпня 2003 року № 7/6-1546 (т. 1, а.с. 14-18, 47).

Крім того, у частині першій статті 11128 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суди усіх інстанцій при розгляді цієї справи не виконали вказану норму Закону, оскільки в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі № 3-176гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 зроблено висновок, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчиненння правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Стосовно повноважень ОСОБА_12 на підписання додаткових угод слід зазначити, що судами залишено поза увагою вимоги посадових інструкцій директора управління справами ЗАТ «АТЕК», затверджених наказом від 6 грудня 1996 року № 216, які не досліджувались у судових засіданнях.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до статті 11123 ГПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі не встановлено, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, то справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК України.

Ураховуючи викладене, заява ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» підлягає частковому задоволенню, а всі постановлені у справі судові рішення - скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду м. Києва.

Керуючись статтями 11114 , 11123 -11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК України.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: В.П. Барбара

І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький