П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., -

за участю представників:

Харківської міської ради - Ворожбянова А.М.,

товариства з обмеженою відповідальністю Іващука П.В., -

«Азоврітейл»

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 травня 2016 року у справі № 922/1009/15 за позовом Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл», третя особа - Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про стягнення коштів і повернення майна,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» (далі - ТОВ «Азоврітейл»), в якому просила зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0722 га на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові; стягнути з відповідача на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) на користь позивача 234 319,77 грн доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки у виді несплаченої орендної плати за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Азоврітейл» є власником нежитлової будівлі літ. «А-1» на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові на підставі договорів купівлі-продажу від 28 грудня 2010 року № 4457, № 4458, а земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за відсутності належно оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Азоврітейл» на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 234 319,77 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Азоврітейл» на користь Харківської міської ради 4 868,40 грн судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено безпідставності набуття спірної земельної ділянки, на якій розташовано нежитлову будівлю, що не може бути перенесена без її знецінення. Задоволення таких позовних вимог призведе до порушення права власності відповідача на будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці.

Задовольняючи на підставі статей 1212 - 1214 ЦК заявлені позовні вимоги про стягнення доходів, одержаних від безпідставно отриманого майна, суд першої інстанції виходив із того, що невнесення відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело до одержання ним доходів, розрахованих як розмір плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року скасовано в частині стягнення з ТОВ «Азоврітейл» на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, у розмірі 234 319,77 грн.

У цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь ТОВ «Азоврітейл» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 343,20 грн.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути безпідставно набуту земельну ділянку.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні положень статті 1212 ЦК, оскільки відповідач у 2010 році набув право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Вищий господарський суд України постановою від 10 травня 2016 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року.

При цьому Вищий господарський суд України погодився із висновком суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно з огляду на те, що позивачем не доведено безпідставності набуття спірної земельної ділянки, на якій розташовано нежитлову будівлю, що не може бути перенесена без її знецінення. Задоволення таких позовних вимог призведе до порушення права власності відповідача на будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці.

Також суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача безпідставно отриманого доходу (несплаченої орендної плати), зазначивши, що правове регулювання відносин, пов'язаних із використанням земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, що виключає можливість стягнення з відповідача коштів у порядку статей 1212 - 1214 ЦК.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 травня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Харківська міська рада, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 22, 1212 ЦК, статей 224, 225 Господарського кодексу України, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати цю постанову, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року.

На обґрунтування своїх доводів Харківська міська рада долучила до поданої заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 21 липня 2016 року у справі № 922/208/15.

У зазначеній постанові у справі № 922/208/15 за аналогічним позовом Вищий господарський суд України послався на положення статей 22, 1166, 1212 ЦК і дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог щодо стягнення суми несплаченої орендної плати та наголосив, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів Харківська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла би отримати у разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана Харківською міською радою заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, встановлено, що ТОВ «Азоврітейл» є власником будівлі літ. «А-1» на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень в цій будівлі від 28 грудня 2010 року № 4457 та № 4458.

15 грудня 2014 року департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради обстежено земельну ділянку на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові загальною площею 0,0722 га і встановлено, що ця земельна ділянка використовується ТОВ «Азоврітейл» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, що належать останньому на праві власності з 28 грудня 2010 року, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Харківською міською радою рішень щодо надання у користування або продажу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А» на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові не приймалося.

ТОВ «Азоврітейл» обліковується Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова як платник земельного податку, яким за період із 01 січня 2012 року по 31 січня 2013 року задекларовано та сплачено 24 453,49 грн, та за період із 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року задекларовано та сплачено 12 150,10 грн земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою: пр-т Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові.

Сума доходу ТОВ «Азоврітейл», розрахована Харківською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної власності) у виді орендної плати за землю, зменшений на розмір внесених відповідачем платежів за використання землі у виді земельного податку, за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року становить 234 319,77 грн.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачеві зазначеної суми, що і послужило підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.

При цьому позивач посилався на положення статей 1212 - 1214 ЦК як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 234 319,77 грн, зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 ЦК широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Підставами заявленого позову відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не сам факт посилання на норми матеріального права.

Отже, помилковим є висновок Вищого господарського суду України про відмову у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про стягнення 234 319,77 грн на підставі статей 1212-1214 ЦК з огляду на те, що спірні правовідносини не регулюються зазначеними нормами права.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення цієї статті, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

ТОВ «Азоврітейл» належним чином не оформило правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою.

Проте з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нежитловою будівлею.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Розмір доходу відповідача у період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено також статтею 22 ЦК та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Судом першої інстанції встановлено факт заподіяння Харківській міській раді шкоди у виді несплаченої відповідачем за період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року орендної плати у розмірі 234 319,77 грн, яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Судом також встановлено, ТОВ «Азоврітейл» правомірно володіє лише нежитловою будівлею літ. «А-1», розташованою на земельній ділянці на пр-ті Тракторобудівників, 160Б, у м. Харкові, площею 0,0722 га.

Проте з часу виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Відповідач не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з позивачем.

Шкоду в розмірі 234 319,77 грн було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки ТОВ «Азоврітейл».

З огляду на викладене позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ «Азоврітейл» 234 319,77 грн ґрунтуються на вимогах закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 3-210гс14.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України наведеної правової позиції Верховного Суду України не врахував і безпідставно погодився з помилковим висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради.

Таким чином, подана Харківською міською радою заява підлягає задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 10 травня 2016 року і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року - скасуванню.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (статей 1212 - 1214 ЦК) не призвело до неправильного вирішення спору, рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року підлягає залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Ураховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, на ТОВ «Азоврітейл» покладається сплачений Харківською міською радою судовий збір у розмірі 11 925,60 грн (у тому числі: 5 623,68 грн - судовий збір, сплачений Харківською міською радою за подання касаційної скарги та 6 328,92 грн - судовий збір, сплачений Харківською міською радою за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України).

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, статтями 49, 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

п о с т а н о в и л а:

Заяву Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 10 травня 2016 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року у справі № 922/1009/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/1009/15 залишити в силі.

Стягнути з ТОВ «Азоврітейл» (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1В, код ЄДРПОУ 35514807) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 11 925,60 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок