П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 рокум. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А.,за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» - Борисенко М.О.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» - Кулінича О.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Техфарфор» - Холодецького В.Ц., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» (далі - ТОВ «Гревніч») про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2016 року у справі № 910/1614/14 за позовом ТОВ «Гревніч» до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (далі - ТОВ «Імпортторгпостач»), третя особа на стороні відповідача, яка не пред'являє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Констракт Люкс», про стягнення коштів (за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві) про зміну способу та порядку виконання рішення суду,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві звернувся до суду із поданням про зміну способу та порядку виконання судових рішень (у межах зведеного виконавчого провадження № 42816640 з примусового виконання наказів Господарського суду м. Києва у справах № 910/1612/14, № 910/1614/14, № 910/1615/14, № 910/1617/14, № 910/1618/14, № 910/1620/14, № 910/1622/14, № 910/1623/14, № 910/1625/14, № 910/1627/14), якими з ТОВ «Імпортторгпостач» стягнуто кошти на користь ТОВ «Гревніч». Подання обґрунтовано тим, що у строк, наданий для добровільного виконання, боржником судові рішення не виконано; в результаті проведених державним виконавцем заходів встановлено недостатність грошових коштів для виконання судових рішень; нерухомого майна та транспортих засобів за боржником не зареєстровано. Здійснено опис, оцінку та арешт рухомого майна боржника, вилучене майно передано на зберігання стягувачу. Оскільки стягувач погоджується на передачу йому майна боржника у рахунок погашення боргу, що підтверджується поданою ним заявою, просив змінити спосіб і порядок виконання рішень Господарського суду м. Києва у справах № 910/1614/14 та № 910/1618/14 в межах зведеного виконавчого провадження № 42816640, а саме змінити спосіб та порядок стягнення, зокрема замість стягнення суми боргу передати стягувачу в рахунок погашення боргу майно:

- станок деревообробний Delle vedove 200 - 94 605,00 грн;

- лінія оздоблювання поганажних виробів - 60 173,00 грн;

- компресор ВК 25-10 - 21 474,00 грн;

- станок деревообробний K3-30 банберан - 78 290,00 грн;

- транспортерна стрічка PVC-20AG - 167,00 грн;

- верстат деревообробний гільйотинні ножиці TG - 5 950,00 грн;

- станок деревообробний SUPERSET XL серАВ2/000188 - 45 411,00 грн.

Загальна вартість майна - 306 070,00 грн.

Послався на те, що оскільки сума заборгованості в межах всього зведеного виконавчого провадження № 42816640 значно перевищує вартість майна боржника, то таку передачу можна здійснити в межах виконання наказів Господарського суду м. Києва у справах № 910/1614/14 та № 910/1618/14.

Представник позивача подання підтримав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19 серпня 2014 року подання задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18 березня 2014 року у справі № 910/1614/14, зокрема замість стягнення суми боргу постановлено передати стягувану в рахунок погашення боргу зазначене майно загальною вартістю 306 070,00 грн.

В іншій частині подання відмовлено. Зазначено, що при відкритті виконавчого провадження стягувачем є ТОВ «Гревніч», боржником - ТОВ «Імпортторгпостач»; ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_07_20/pravo1/T990606.html?pravo=1>».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 4 квітня 2016 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні подання відмовлено.

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ «Гревніч» просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі № 18/732/11.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ТОВ «Гревніч» не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18 березня 2014 року у справі № 910/1614/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2014 року, позов ТОВ «Гревніч» задоволено, стягнуто з ТОВ «Імпортторгпостач» грошові кошти: заборгованість у розмірі - 174 656,30 грн, 3 % річних у розмірі 1 306,33 грн і витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 519,25 грн.

17 квітня 2014 року складено акт опису й арешту майна ВП № 42816640, здійсненого під час примусового виконання наказу суду від 26 березня 2014 року № 910/1615/14 (про стягнення з ТОВ «Імпортторгпостач» на користь ТОВ «Гревніч» боргу у сумі 193 857,63 грн), а саме: станка деревообробного Delle vedove 200 - 94 605,00 грн, лінії оздоблювання поганажних виробів - 60 173,00 грн, компресору ВК 25-10 - 21 474,00 грн, станка деревообробного K3-30 барберан - 78 290,00 грн, транспортерної стрічки PVC-20AG - 167,00 грн, верстату деревообробного гільйотинних ножиць TG - 5 950,00 грн, станка деревообробного SUPERSET XL серАВ2/000188 - 45 411,00 грн, а всього - 306 070,00 грн. Опис майна здійснено за адресою: м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, 153. Вартість майна визначеного згідно з висновком із незалежної оцінки майна - обладнання, що належить боржнику, проведеної товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», призначеної державним виконавцем постановою від 5 червня 2014 року.

22 квітня 2014 року на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18 березня 2014 року у справі № 910/1614/14 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2014 року, яка набрала законної сили 7 квітня 2014 року, судом було видано наказ № 910/1614/14 про примусове виконання рішення.

У червні 2014 року ТОВ «Гревніч» звернулося до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, посилаючись на те, що утримання переданого йому на зберігання описаного та арештованого майна боржника потребує додаткових витрат; виконання судових рішень у встановлений строк неможливо.

Постановами державного виконавця від 14 липня 2014 року до зведеного виконавчого провадження № 44032944, яке веде ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, приєднано, зокрема:

- виконавче провадження № 43615071 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2014 року № 910/1614/14;

- виконавче провадження № 42816640 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 26 березня 2014 року № 910/1615/14;

- виконавче провадження № 43927087 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 12 червня 2014 року № 910/1618/14.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що з апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Техфарфор» (далі - ТОВ «Альянс Техфарфор») вбачається, що на час здійснення 17 квітня 2014 року опису та арешту державним виконавцем майна відповідача, це майно останньому не належало, що підтверджується договорами поставки від 5 березня 2014 року № 05-03/14, від 10 березня 2014 року № 10-03/14, від 10 березня 2014 року № 10-03/14-1 та від 12 березня 2014 року № 12-03/14, укладеними між боржником і третіми особами у період із 5 березня 2014 року по 12 березня 2014 року, за якими ТОВ «Імпортторгпостач» продало майно (описане та арештоване державним виконавцем 17 квітня 2014 року). У подальшому зазначене майно, яке до березня 2014 належало ТОВ «Імпортторгпостач», було придбано ТОВ «Альянс Техфарфор» у третіх осіб, що підтверджується договорами поставки від 1 квітня 2014 року № 01-04/14, від 2 квітня 2014 року № 02-04/14, від 3 квітня 2014 року № 03-04/14.

Опис і арешт майна 17 квітня 2014 року здійснено за адресою: м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, 153, на той час як відповідно згідно з договором оренди від 31 березня 2014 року № 31/03/2014 це приміщення передано в оренду ТОВ «Альянс Техфарфор», в якому і зберігалося придбане останнім майно. Проте у зазначеному акті немає підтвердження того, що опис майна здійснювався в присутності власника приміщення та/або орендаря, які б могли надати необхідні роз`яснення стосовно того, кому на праві власності належить перелічене в акті майно.

Частково задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18 березня 2014 року у справі № 910/1614/14 у порядку і способом, раніше ним встановленим, є неможливим; рішення в строк, наданий для самостійного виконання, боржником не виконано, що в цілому свідчить про ускладнення виконання такого рішення, з огляду на відсутність достатнього обсягу коштів у боржника для повного погашення заборгованості. Відмовляючи в частині подання про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/1618/14, суд виходив із необґрунтованості подання в цій частині з огляду на обставини звернення про зміну способу та порядку в межах справи № 910/1614/14, тобто окремого судового провадження, а також зважаючи на різні обставини відповідних справ.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні подання, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що суд:

- не навів достатнього обґрунтування того, що зміна способу виконання рішення суду - єдиний та останній можливий і доступний захід для виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/1614/14. Державний виконавець, встановивши відсутність коштів на рахунках боржника, необхідних для задоволення вимог стягувача в межах цієї справи, та здійснивши опис та арешт майна відповідача, міг, з урахуванням належних йому прав, звернути стягнення на зазначене майно, не змінюючи при цьому способу виконання рішення суду. Державним виконавцем не було вжито всіх можливих законних заходів для виконання рішення суду;

- змінюючи спосіб виконання рішення суду, не дослідив і не встановив, чи дійсно на той момент зазначене майно, за рахунок якого повинно було бути виконано рішення суду від 18 березня 2014 року, належало боржнику на праві власності та чи можлива заміна способу виконання рішення суду у визначений державним виконавцем спосіб.

У наданій для порівняння постанові у справі № 18/732/11 за заявою державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду суд касаційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу виконання судового рішення (про стягнення коштів) шляхом передачі у спільну сумісну власність стягувачів нерухомого майна, яке належить боржникові на праві власності. Такого висновку суди дійшли з огляду на те, що державним виконавцем було вжито всіх встановлених законом заходів для виконання рішення суду шляхом реалізації майна боржника та списання коштів із рахунків боржника, проте борг було стягнено лише частково. Арештоване та описане майно було передано на реалізацію у порядку проведення аукціону за допомогою системи електронних торгів арештованим майном, проте тричі торги не відбулися, про що складено відповідні протоколи. У зв'язку із зазначеним державний виконавець звернувся до стягувачів з пропозицією залишити нереалізоване майно, а стягувачі в свою чергу звернулися до державної виконавчої служби із заявами, в яких надали згоду на прийняття майна в рахунок погашення боргу і на оплату різниці між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на їх користь.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності, відповідно до якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, у справі, що розглядається, та у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд встановив різні фактичні обставини, на підставі яких було прийнято відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Зміст заяви ТОВ «Гревніч» про перегляд судових рішень господарських судів фактично зводиться до переоцінки доказів, що не може бути підставою для перегляду з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ТОВ «Гревніч» про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2016 року у справі № 910/1614/14 задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2016 року у справі № 910/1614/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

ГоловуючийТ.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець