П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_10,

представників: позивача - ОСОБА_11,

відповідача - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 (далі - ФОП) до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ФОП із адміністративним позовом до МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування позову послалася на те, що вказане рішення є протиправним, оскільки підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, шо не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Суди встановили, що МДПІ провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_10 за період з 1 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, в ході якої виявлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, за рахунок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 28 365 грн, про що складено акт від 13 січня 2011 року № 5/17/НОМЕР_1 (далі - Акт).

На підставі Акта було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Підставою для висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи, за період, що перевірявся, стало встановлення розбіжності на загальну суму 192 554 грн 61 коп., яка виникла за рахунок того, що позивач до складу валових доходів відносив лише суми винагороди експедитора, а не загальну суму виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок підприємця, неврахування доходів, отриманих від реалізації іноземної валюти, на загальну суму 66 613 грн 11 коп., віднесення до складу валових витрат 245 328 грн поворотної фінансової допомоги, виплаченої СПД ОСОБА_13

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2012 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що основним видом господарської діяльності, яким займається позивач, є транспортно-експедиторська діяльність.

Безпосередньо правові та організаційні засади транспортно- експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України від 1 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955-IV).

Статтею 9 Закону № 1955-IV встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону № 334/94-ВР з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Експедитор придбаває послуги у перевізника не для власної вигоди, а для здійснення господарської діяльності клієнта та за його рахунок, а отже, господарської діяльності експедитора вказані послуги не стосуються. Тобто, кошти були залучені позивачем у зв'язку із залученням майна на підставі цивільно-правового договору, що не передбачає переходу права власності на таке майно.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 вересня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку, що при формуванні валового доходу (визначенні обсягу виручки) експедитор повинен враховувати кошти у тому обсязі, в якому вони були отримані від клієнта - вантажовідправника або вантажоотримувача.

Законодавець, визначаючи предмет договору експедирування, передбачає, що експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. Діяльність експедитора має подвійну природу, позаяк він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення.

Водночас, хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором експедирування.

А відтак той факт, що усі роботи та/або їх частина виконуються іншими особами, залученими експедитором до виконання своїх зобов'язань за договором, не наділяє експедитора ознаками комерційного представника за договором доручення.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 22 грудня 2010 року № 2850-VI «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат за операцією з надання поворотної фінансової допомоги СПД ОСОБА_13 та неврахування суми від реалізації іноземної валюти при формуванні валових доходів, то позивач не оспорював факт зазначених порушень.

У заяві позивач просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2015 року, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2012 року залишити в силі.

На підтвердження наведених у заяві доводів ФОП надав рішення Вищого адміністративного суду України від 17, 24 листопада 2011 року, 5 липня, 24 вересня 2012 року, 31 січня, 16 квітня 2013 року, 21 січня, 23 жовтня 2014 року (№№ К-16462/09, К-19565/09, К-47845/09, К-65/10, К-30797/10, К-12074/09, К/9991/3414/12, К/9991/77386/12 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, касаційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що при формуванні валового доходу (визначенні обсягу виручки) експедитор повинен враховувати кошти у тому обсязі, в якому вони були отримані від клієнта - вантажовідправника або вантажоотримувача, що до висновків МДПІ про безпідставне формування позивачем валових витрат за операцією з надання поворотної фінансової допомоги СПД ОСОБА_13 та неврахування суми від реалізації іноземної валюти при формуванні валових доходів ФОП не оспорював зазначених порушень.

У рішеннях, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів касаційний суд, скасовуючи податкові повідомлення-рішення, виходив із того, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви ФОП слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький