ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), управління ПФУ у м. Чернівцях (далі - управління ПФУ) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною відмову ПФУ в призначенні й виплаті йому пенсії за віком, зобов'язати ПФУ та управління ПФУ прийняти в нього всі необхідні документи для призначення пенсії за віком, призначити та виплачувати йому таку пенсію як громадянину України, що постійно проживає в Ізраїлі, з 28 лютого 2011 року.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з червня 1973 року по липень 1994 року навчався та працював на території України, проживав у м. Чернівцях. 12 липня 1994 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Пенсія в установленому законом порядку не призначена.

28 лютого 2011 року ОСОБА_2 направив поштою до ПФУ письмову заяву про призначення та виплату йому пенсії у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 7 жовтня 2009 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_10_07/pravo1/KS09078.html?pravo=1> року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009), яким визнано недійсними положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення 'статті 51 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1551/ed_2016_01_01/pravo1/T031058.html?pravo=1> (далі - Закон № 1058-IV).

ПФУ листом від 24 квітня 2011 року повідомив, що вказане Рішення Конституційного Суду України поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 7 жовтня 2009 року. ОСОБА_2, не погоджуючись з цією відмовою, звернувся до суду з позовом.

Шевченківський районний суд міста Чернівців постановою від 27 червня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 лютого 2016 року ці судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_2 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону № 1058-IV та Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), на підтвердження чого додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року, 2 червня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 19 травня 2015 року. Просить рішення судів усіх інстанцій скасувати, позов задовольнити.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Надану як приклад ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2015 року не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки нею спір у справі не вирішено по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак вона не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

У долученій постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року № 21-168а15 міститься висновок про те, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Тобто, предметом розгляду в цій справі було питання поновлення виплати раніше призначеної пенсії громадянам України, які виїхали на постійне проживання за кордон. Таким чином, спір у цій справі вирішувався за інших фактичних обставин, ніж у справі, судове рішення в якій оскаржується.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на те, що позивач не звертався до управління ПФУ із заявою про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону № 1058-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1544/ed_2016_01_01/pravo1/T031058.html?pravo=1>, не подавав заяву встановленого зразка та необхідний пакет документів, що визначає право на цей вид пенсії. Тобто, суд виходив із того, що позивач порушив порядок звернення за призначенням пенсії і територіальний орган ПФУ відповідне рішення про відмову у призначенні йому пенсії не приймав.

У наданій для порівняння постанові від 13 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України також вказав, що до компетенції ПФУ не належить прийняття рішення про призначення пенсії, адже відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1544/ed_2013_10_12/pravo1/T031058.html?pravo=1> заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ. Проте згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_35/ed_2013_05_16/pravo1/Z960393.html?pravo=1> якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Тому суд у цій справі визнав, що ПФУ, отримавши заяву особи про призначення пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до управління ПФУ в Київському районі м. Одеси.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення Закону № 393/96-ВР.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 44 Закону № 1058-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1544/ed_2013_10_12/pravo1/T031058.html?pravo=1> встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ і їх основними завданнями є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 7 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 30 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 43).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Разом із тим, статтею 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Преамбулою цього Закону визначено, що він регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Таким чином, законами № 1058-IV і № 393/96-ВР врегульовані різні суспільні відносини.

Системний аналіз норм вказаних законів з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, дає колегії суддів підстави для висновку, що Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій, а відтак при вирішенні питань щодо правомірності дій органу ПФУ, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії, підлягають застосуванню положення саме цього Закону.

За таких обставин, висновки Вищого адміністративного суду України про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він не звертався до управління ПФУ із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону № 1058-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1544/ed_2016_01_01/pravo1/T031058.html?pravo=1> та необхідним пакетом документів, що визначає право на даний вид пенсії, а відтак територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, є правильними.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін