П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області; далі - ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення його перевірки при здійсненні фінансово-господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський»» (далі - Птахокомплекс), у результаті якої складено акт від 17 січня 2014 року № 11/08-28-15-03/36020655 (далі - Акт), та скасувати прийняте на підставі Акта податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24 січня 2014 року № 0000011503, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень та грудень 2012 року на 1 332 513 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 666 256 грн 50 коп.

Оскаржуване рішення ДПІ прийняла з огляду на викладені в Акті висновки про порушення Товариством пунктів 198. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>2, 198.4, 198.6 статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пунктів 200.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4137/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункту 201.1 статті 201 та пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ- Податкового кодексу України (далі ПК) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21158/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>внаслідок формування у липні 2012 року податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських відносин із Птахокомплексом по поставці 4100 тонн соняшника, реальність якої, на думку податкового органу, не підтверджено по ланцюгу контрагентів, крім того, така господарська операція була звільнена від оподаткування ПДВ у розумінні пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, тому Птахокомплекс не мав права виписувати податкову накладну із сумою ПДВ, визначеною за ставкою 20 %.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 2 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, позов задовольнив частково: оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ визнав протиправним і скасував, у задоволенні решти позовних вимог Товариства відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пунктів 198. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>3, 198.4 статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пунктів 200.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4137/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.3 статті 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_07_01/pravo1/T102755.html?pravo=1> ПК, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про дотримання Товариством визначених законом умов для формування податкового кредиту за липень 2012 року на підставі виданих Птахокомплексом первинних документів з огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичної поставки партії соняшника, а також недоведення у ході розгляду справи поширення на спірну господарську операцію пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК в частині звільнення її від оподаткування ПДВ, оскільки згаданий контрагент Товариства здійснив перше постачання зазначеного товару після придбання його у сільськогосподарського підприємства-виробника.

На обґрунтування різного правозастосування Товариство додало до заяви ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року (№ К/800/42444/14), у якій суд касаційної інстанції з огляду на відсутність у платника податків обов'язкових для операції з поставки устаткування документів у сукупності з виявленими податковим органом фактами фіктивної діяльності постачальників вказав на обґрунтованість висновку суду про безтоварність операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку.

Аналіз викладених у згаданих вище судових рішеннях висновків суду касаційної інстанції свідчить про те, що кожен із них ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справ, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в першому випадку були визнані як такі, що підтверджують фактичність і товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику ПДВ віднести його суми до податкового кредиту, а в другому - як такі, що не давали для цього підстав.

Отже, наведені рішення суду касаційної інстанції ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Товариство у заяві також посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року (№ К/800/53455/14), якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Таким чином, зазначеним судовим рішенням не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточного висновку щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, Товариство посилається на наявність неоднакового застосування норм процесуального права, при цьому рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого порушено питання у заяві, за видовою ознакою та юридичним значенням не перешкоджає провадженню у справі, а тому в розумінні частини третьої статті 236 та пункту 2 частини першої статті 237 КАС (з огляду на відсутність у заяві посилань на порушення правил підсудності справ або юрисдикції адміністративних судів) не може бути переглянуте Верховним Судом України з наведених у заяві ДПІ підстав.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький