П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

2 червня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просив: визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови зарахувати йому до стажу роботи кожен рік роботи у районах Крайньої Півночі за півтора роки за періоди з 2 грудня 1982 року по 20 березня 1988 року; зобов'язати зарахувати вказаний період роботи у районах Крайньої Півночі у співвідношенні однин рік роботи за один рік і шість місяців з 20 лютого 2015 року; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок нарахованого розміру пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу роботи.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20 лютого 2015 року має право на пенсію за віком. При поданні заяви про призначення пенсії до пакету документів він додав і довідку, що підтверджує період роботи у районах Крайньої Півночі з 2 грудня 1982 року по 20 березня 1988 року та дає право на користування пільгами по зарахуванню стажу роботи у районах Крайньої Півночі у співвідношенні однин рік роботи за один рік і шість місяців.

Суди встановили, що згідно з протоколом управління ПФУ від 23 квітня 2015 року № 422 позивачу призначено пенсію за віком з 20 лютого 2015 року в розмірі 2543 грн 32 коп.

При поданні заяви про призначення пенсії позивач до пакету документів було додав і довідку, щодо періоду роботи у районах Крайньої Півночі з 2 грудня1982 року по 20 березня 1988 року та дає право на користування пільгами по зарахуванню стажу роботи у районах Крайньої Півночі у співвідношенні один рік роботи за один рік і шість місяців.

Управління ПФУ вищевказаний період роботи позивача у районах Крайньої Півночі зарахувало до стажу без застосування коефіцієнта 1,6.

Балаклійський районний суд Харківської області постановою від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що відповідно до пункту «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, що переводяться направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Для отримання права на пільги, передбачені вищевказаною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.

Документи, надані позивачем, підтверджують лише тривалість трудового стажу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проте в них немає посилань на користування пільгами по обчисленню страхового стажу при призначенні пенсії. Ні в трудовій книжці, ні в довідці, наданій підприємством, не міститься посилання на укладання строкового трудового договору та право користування пільгами.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 жовтня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування статті 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», просить скасувати постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 25 червня 2015 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року й ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з управління ПФУ суму судового збору в розмірі 298 (74+37+90+97) грн.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 30 квітня та 23 вересня 2015 року (№№ К/9991/71188/11, К/80040835/15 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішеннями судів про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що для отримання права на пільги, передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», особа повинна укласти строковий трудовий договір.

У рішеннях наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що відомості трудової книжки та довідки підтверджують стаж роботи та отримані пільги під час роботи позивача в районах Крайньої Півночі для розрахунку пільгового трудового стажу.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, а іншого тлумачення норм матеріального права, ніж у рішенні, яке переглядається, не наведено, то в задоволенні заяви слід відмовити.

Ураховуючи наведене, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький