ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно), третя особа - управління ПФУ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області (далі - управління ПФУ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ, в якому просив: визнати незаконним рішення комісії ГУ ПФУ з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - комісія ГУ ПФУ) від 30 травня 2013 року № 26/03-38, яким, зокрема, відмовлено позивачу у підтвердженні пільгового характеру роботи за списком № 2 як електрогазозварника Кам'янка-Бузького об'єднання «Райагробуд» з 12 березня 1979 року по 3 січня 2000 року (далі - рішення комісії ГУ ПФУ); зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати позивачу до безперервного трудового стажу електрогазозварювальника ручної дугової зварки в закритих приміщеннях службу в рядах Радянської Армії з 16 листопада 1975 року по 16 грудня 1978 року; підтвердити для управління ПФУ стаж його роботи зі шкідливими умовами праці за списком № 2 як електрогазозварювальника з 1 травня 1979 року по 31 грудня 1991 року для призначення йому пільгової пенсії на підставі підтвердженого стажу.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що весь його трудовий стаж пов'язаний з роботою електрогазозварника ручного зварювання в закритих приміщеннях з повним робочим днем та із шкідливими і важкими умовами праці, і тому відмова у призначенні позивачу пільгової пенсії є неправомірною.
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області постановою від 8 квітня 2014 року позов задовольнив частково: визнав рішення комісії ГУ ПФУ неправомірним; зобов'язав ГУ ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період служби в рядах Радянської Армії з 16 листопада 1975 року по 16 грудня 1978 року; зобов'язав ГУ ПФУ зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 12 березня 1979 року по 31 грудня 1991 року на посаді електрозварювальника ручного електродугового зварювання та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) з 25 травня 2013 року.
У задоволенні решти повних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2015 року рішення суду першої інстанції змінив, виклавши абзаци другий, третій, четвертий резолютивної частини в такій редакції:
«Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ПФУ;
Зобов'язати ГУ ПФУ в особі діючої при ньому комісії зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період служби в рядах Радянської Армії з 16 листопада 1975 року по 16 грудня 1978 року;
Зобов'язати ГУ ПФУ в особі діючої при ньому комісії зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 12 березня 1979 року по 31 грудня 1991 року на посаді електрозварювальника ручного електродугового зварювання.
У решті постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 квітня 2014 року залишити без змін.»
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2015 року, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ на постанови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 8 квітня 2014 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року відмовив.
Суди, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили із того, що професія електрозварників та їх підручних передбачена: Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (розділ ХХХІІ «Загальні професії»); Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (розділ ХХХІІІ «Загальні професії»), і тому, враховуючи підтверджений матеріалами справи стаж позивача на посаді електрозварювальника ручного електродугового зварювання, останній має бути зарахований до пільгового стажу.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ГУ ПФУ з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 січня, 18 червня 2015 року, постанови цього ж суду від 7 липня 2015 року (№№ В/800/106/15, К/800/54755/14, К/800/18032/15 відповідно) та постанов Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року і 10 березня 2015 року, які, на думку ГУ ПФУ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ГУ ПФУ не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може взяти до уваги:
- ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2015 року про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року та постанов Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року і 10 березня 2015 року, оскільки вони не є судовими рішеннями, які прийняті за правилами глави 2 Розділу IV КАС, і, відповідно, не можуть підтверджувати наявність підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС;
- ухвалу суду касаційної інстанції від 18 червня 2015 року, оскільки остання не є остаточним рішенням у справі у зв'язку з тим, що Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі того, що останній не перевірив: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; доводи представника відповідача щодо строків звернення до суду;
- постанову Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2015 року, оскільки касаційний суд у ній висловив правову оцінку в питанні щодо компетенції Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні ПФУ в Сумській області підтверджувати пільговий стаж позивача, чого у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України не вирішував.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, і тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року не може бути переглянута з підстав, установлених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ГУ ПФУ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.О. Терлецький
Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко