П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Головного управління Держземагентства у Чернігівській області про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що відповідно до рішення комісії професійного відбору з питань створення фермерського господарства Срібнянського району Чернігівської області від 1 квітня 2011 року та розпорядження Срібнянської районної державної адміністрації (далі - Срібнянська РДА) від 18 травня 2011 року № 195 йому було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення та ведення фермерського господарства на умовах оренди орієнтовною площею 569,5 га, які знаходяться за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Срібнянського району Чернігівської області.

Після отримання розпорядження він уклав договір на виконання землевпорядних робіт для розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак 3 червня 2014 року після звернення до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області (далі - ГУ Держземагентства у Чернігівській області) про затвердження проектів, йому стало відомо, що на земельні ділянки, на які йому було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, вже є розпорядчі документи від 28 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою на ім᾿я ОСОБА_7 для створення фермерського господарства, хоча розпорядження Срібнянської РДА від 18 травня 2011 року № 195 скасовано не було.

ОСОБА_6 вважає, що ГУ Держземагенства у Чернігівській області, порушивши його право на отримання в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства, передало ті ж самі земельні ділянки в оренду іншій особі.

Крім того. позивач зазначав, що на всі земельні ділянки, що були передані в оренду ОСОБА_7, всупереч законодавству, не було виготовлено нормативної грошової оцінки. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди землі від 17 липня 2014 року, укладені між ГУ Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_7

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель».

На підтвердження зазначених вище підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на постанови Верховного Суду України від 8 квітня (3-41гс15), 20 травня (3-70гс15) та 1 липня (6-297гс15 та 3-298гс15) 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що розпорядженням Срібнянської РДА Чернігівської області від 18 травня 2011 року № 195 ОСОБА_6 надано згоду на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 569,5 га для ведення фермерського господарства на умовах оренди, які знаходяться за межами населених пунктів на території Срібнянського району Чернігівської області, із них на території Горобіївської сільської ради - площею 443,40 га.

Наказами ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 28 травня 2014 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Горобіївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, орієнтовною площею: 14,7279, 17,1012, 67,0079, 14,2425, 34,8737, 10,5213, 18,7908, 39,3189 та 41,2824 га.

Наказами ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 18 червня 2014 року №№ 25-466/14-14-02, 25-464/14-14-02, 25-467/14-144-02, 25-458/14-14-02, 25-462/14-14-02, 25-460/14-14-02, 25-461/14-14-02, 25-465/14-14-02 та наказом ГУ Держземагентства у Чернігівській області від 19 червня 2014 року № 25-468/14-14-02 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_7 земельні ділянки зазначеної площі на території Горобіївської сільської ради.

17 липня 2014 року між ГУ Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_7 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок. Цього ж дня здійснено державну реєстрацію укладених договорів оренди.

У квітні 2015 року ГУ Держземагентства у Чернігівській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновкам якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що оспорювані договори оренди були укладені на виконання рішення органу виконавчої влади і позивач не є стороною цих договорів.

Згідно із частиною третьою статті 125 Земельного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588258/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1> (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, тобто на час передачі ОСОБА_7 вказані земельні ділянки були вільні, оскільки після отримання згоди на підготовку проекту землеустрою позивач тривалий час не вчиняв жодних дій щодо погодження проекту землеустрою для отримання в оренду земельних ділянок.

Таким чином, використання ОСОБА_7 земельних ділянок узгоджується з вимогами статті 125 ЗК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588258/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1> та не порушує прав позивача.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 8 квітня (3-41гс15), 20 травня (3-70гс15) та 1 липня (6-297гс15 та 3-298гс15) 2015 року, наданих заявником на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, встановлено, що оспорюваними договорами оренди земельних ділянок порушено права держави, на захист інтересів якої звернувся до суду прокурор.

Отже, у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За таких обставин, які вказують на те, що наведені заявником постанови Верховного Суду України не можна вважати прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602 , пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко