П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нікомед Україна», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання провести нарахування та виплату премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позивач зазначав, що з 1 липня 2009 року працював у відповідача на посаді регіонального менеджера. Наказом від 4 січня 2011 № 61 в/д року йому було оголошено догану за прогул без поважних причин з 27 до 31 грудня 2010 року. Цей наказ позивач вважає незаконним, оскільки прогулів він не вчиняв, у зазначені дні перебував у додатковій оплачуваній відпустці у зв'язку з підготовкою та написанням дипломної роботи. Унаслідок оголошення догани він незаконно був позбавлений права на отримання річної премії за 2010 рік у розмірі подвійного посадового окладу в сумі 37 тис. грн та премій за третій і четвертий квартали 2010 року в розмірі посадового окладу (18500 грн) за кожен квартал, річної премії за 2010 рік в розмірі посадового окладу у зв'язку з перевиконанням бюджету відділом, в якому він працював. 4 січня 2010 року наказом № 74-к ОСОБА_6 був звільнений із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки його не було попереджено про майбутнє звільнення за два місяці, не враховано його переважне право на залишення на роботі, оскільки він має вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, тривалий час працює на підприємстві; відповідач не запропонував йому іншої роботи на цьому підприємстві.

Оскільки на день звільнення йому не було виплачено премій, яких він був незаконно позбавлений, ОСОБА_6 вважає, що на його користь підлягають стягненню невиплачені премії та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Нікомед Україна» від 4 січня 2011 року № 61 в/д про оголошення догани ОСОБА_6; зобов'язано ТОВ «Нікомед Україна» нарахувати та виплатити позивачу річну премію за 2010 рік у розмірі 37 тис. грн, премію за третій квартал 2010 року в сумі 18 500 грн, премію за четвертий квартал 2010 року в сумі 18 500 грн, премію у зв'язку з перевиконанням річного бюджету за 2010 рік у сумі 18 500 грн.; зобов'язано відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 5 січня 2011 року по 22 березня 2013 року в розмірі 610 349 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу річну премію за 2010 рік, премію за третій та четвертий квартали 2010 року, премію у зв'язку з перевиконанням річного бюджету за 2010 рік та в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 5 січня 2011 року по 22 березня 2013 року, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано відповідача виплатити позивачу річну премію за 2010 рік у сумі 10 791 грн 66 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 січня 2011 року по 22 березня 2013 року в розмірі 457 154 грн 32 коп., а всього стягнути 467 945 грн 98 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року вказане рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, спр <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_01_25/pravo1/KP950100.html?pravo=1>аву в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2014 року залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_6 Зобов'язано ТОВ «Нікомед Україна», яке з 27 лютого 2013 року змінило назву на ТОВ «Такеда Україна», <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_01_25/pravo1/KP950100.html?pravo=1> виплатити ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 478 041 грн, що разом з річною премією за 2010 рік в сумі 10 791 грн 66 коп. становить 489 020 грн 66 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Такеда Україна» відхилено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ТОВ «Такеда Україна» порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 143, 144 КЗпП України, статті 2 Закону України «Про оплату праці»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статті 117 КЗпП України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ТОВ «Такеда Україна» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року й 11 червня 2014 року та на постанови Верховного Суду України від 24 жовтня, 21 листопада 2011 року, 3 липня 2013 року та 21 січня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Такеда Україна» Дацьківа А.І., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 1 липня 2009 року між ТОВ «Нікомед Україна» та ОСОБА_6 було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_6 був прийнятий на роботу на посаду регіонального менеджера в Західному регіоні ТОВ «Нікомед Україна», з визначенням місця роботи у м. Львові, трудовий договір укладено на невизначений строк.

Наказом ТОВ «Нікомед Україна» від 4 січня 2011 року № 74-к ОСОБА_6 звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 та стягуючи на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивачу на час звільнення незаконно не виплачено річну премію за 2010 рік, що є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статті 117 КЗпП України посилається у своїй заяві ТОВ «Такеда Україна», суд, на відміну від справи, яка переглядається, зазначив, що ???????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_748/ed_2014_10_26/pravo1/KD0001.html?pravo=1> ????????? за час затримки розрахунку при звільненні в разі часткового задоволення позовних вимог ???????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2839/ed_2014_10_30/pravo1/T041618.html?pravo=1> зменшенню з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком та на підставі принципу співмірності.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Оскільки у справі, яка переглядається, вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум суд задовольнив частково, а саме стягнув на його користь не виплачену премію в розмірі 10 791 грн 66 коп., тоді як вимоги позивач заявляв на 92 500 грн, наявні підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 3604 ЦПК України судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а саме розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з 478 041 грн до 2 тис. грн.

Посилання в заяві на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 143, 144 КЗпП України, статті 2 Закону України «Про оплату праці» є безпідставним, оскільки суд касаційної інстанції рішенням від 15 липня 2015 року, про перегляд якого подано заяву, питання про стягнення премії не вирішував. Вимоги позивача в цій частині залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року.

Керуючись пунктом 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити - зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» на користь ОСОБА_6 з 478 041 (чотирьохсот сімдесяти восьми тисяч сорока однієї) гривні до 2 000 (двох тисяч) гривень.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. РоманюкЛ.І. Охрімчук В.М. Сімоненко