П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 липня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів:Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди за заявою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року та рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що протягом 27 років працювала в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема: з 1 травня 1987 року до 31 жовтня 1994 року - машиністом конвеєра на шахті «Першотравнева-2» Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», з 25 січня 1996 року до 12 січня 1998 року - підземним гірничим робітником, підземним машиністом підйому на шахті «Першотравнева» Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», з 19 січня 1998 року до 20 липня 2015 року - підземним машиністом підйомної машини та дільниці ГКР №5 шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» тресту «Кривбасшахтобуд», ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», ПАТ «Кривбасзалізрудком», та була звільнена 20 липня 2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

Позивачка також зазначала, що отримала професійне захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах на підприємстві відповідача: висновком МСЕК від 7 липня 2015 року їй було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, які залишились незмінними при повторному огляді 2 червня 2016 року.

Посилаючись на те, що причиною отримання професійного захворювання є тривала робота в умовах важкої фізичної праці та шкідливі фактори, що перевищують гранично допустимий рівень, позивачка просила стягнути з відповідача 290 тис. грн на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 8 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: стягнув з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивачки 35 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 лютого 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року та рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2016 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2.1 Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (далі - Положення), пункту 2 статті 5, пункту 6 частини другої статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 466 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 28 березня 1995 року; далі - ЦК УРСР).

На обґрунтування заяви ПАТ «Кривбасзалізрудком» надало копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Кривбасзалізрудком» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року № 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського «Сірка» та Стебницького «Полімінерал» Львівської області», пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно з пунктом 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

ОСОБА_5 протягом 27 років працювала в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема: з 1 травня 1987 року до 31 жовтня 1994 року - машиністом конвеєра на шахті «Першотравнева-2» Першотравневого управління ВО «Кривбасруда», з 25 січня 1996 року до 12 січня 1998 року - підземним гірничим робітником, підземним машиністом підйому на шахті «Першотравнева» Першотравневого управління ВО «Кривбасруда», з 19 січня 1998 року до 20 липня 2015 року - підземним машиністом підйомної машини та дільниці ГКР №5 шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» тресту «Кривбасшахтобуд», ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», та була звільнена 20 липня 2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішенням лікарняно-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 2 квітня 2015 року позивачці були встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1) хронічне обструктивне захворювання легень (далі - ХОЗЛ) першої - другої ст. (пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої - другої ст.), група «В»; легенева недостатність першої - другої ст.; 2) радикулопатія попереково-крижова зліва з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями.

Відповідно до пункту 17 Акта розслідування хронічного професійного захворювання від 27 травня 2015 року причиною професійного захворювання позивачки є робота протягом 27 років в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Висновком МСЕК від 7 липня 2015 року позивачці встановлено 50 % втрати професійної працездатності, зумовленої такими захворюваннями, як: 20% - ХОЗЛ, 30% - радикулопатія, та третю групу інвалідності, які залишені незмінними при повторному огляді МСЕК від 2 червня 2016 року, з датою наступного переогляду 1 червня 2018 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що під час виконання трудових обов'язків позивачка отримала професійне захворювання, пов'язане з виробництвом, та дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 153, 2371 Кодексу законів про працю України, для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачці. При цьому суди вважали, що правонаступником усіх прав та обов'язків ДВО «Кривбасруда» (у структурних одиницях якого працювала позивачка під час виникнення професійного захворювання) є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Разом з тим у наданій заявником для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року міститься висновок про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, оскільки структурні одиниці ДВО «Кривбасруда», зокрема, шахти «Першотравнева», «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда», на яких працював позивач під час виникнення професійного захворювання, ліквідовані, а відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником прав та обов'язків ДВО «Кривбасруда».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 2.1 Положення, Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 466 ЦК УРСР (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

У частині першій статті 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

За статтею 466 ЦК УРСР в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні

потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456

цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами

державного страхування і внесені його органам для виплати їх у

розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про

відшкодування шкоди.

В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування

шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, зв'язані з

ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до

вищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенні

про ліквідацію юридичної особи.

Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного

потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у

статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступника

або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї

статті, або відповідно правонаступником юридичної особи чи

організаціями, зазначеними в частині третій цієї статті, які

провадять відшкодування за заподіяну шкоду.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об'єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.

Тобто розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

У пункті 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Якщо права й обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

У справі, яка переглядається, суди, ухвалюючи судові рішення про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком» як правонаступника ДВО «Кривбасруда», залишили поза увагою таке.

Згідно з пунктом 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 на базі, зокрема, шахти «Першотравнева» в складі цього об'єднання на правах структурної одиниці було створено шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в пункті 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту (далі - управління «Кривбасгідрозахист»).

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено управління «Кривбасгідрозахист». Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії з передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист» шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником усіх майнових прав та обов'язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 5 травня 2008 року відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року № 104.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили за розподільчим балансом обсягу майнових прав та обов'язків управління «Кривбасгідрозахист», яке в подальшому було ліквідоване, та ДВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», тому дійшли помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про відшкодування ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди на користь позивачки.

Такий по суті висновок міститься й у судовому рішенні суду касаційної інстанції, наданому заявником для порівняння.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми пункту 2.1 Положення, Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 466 ЦК УРСР (в редакції від 28 березня 1995 року), що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року та рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко