П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 листопада 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про відшкодування майнової шкоди за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») про відшкодування майнової шкоди.

ОСОБА_7 зазначав, що 28 лютого 2014 року між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено два договори банківського вкладу (далі - договір № 1 та договір № 2), предметом яких є розміщення вкладником у банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «З любов'ю VAB! «Щомісячний» на строк 13 місяців зі щомісячною виплатою процентів. Для обліку вкладу банк відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок. Відповідно до умов цих договорів ПАТ «ВіЕйБі Банк» прийняв на вкладний рахунок два вклади по 95 тис. грн з виплатою банком 25 % річних на суму вкладу за перший місяць, з другого по тринадцятий місяці дії вкладів ставка становила 10 % річних. За пунктом 1.2 цих договорів банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» (далі - рахунок-кореспондент), на який банк перераховує нараховані проценти та може бути перерахований вклад по закінченню строку його дії. Нараховані проценти за збереження вкладу з капіталізацією процентів банк перераховує на вкладний рахунок. Дата вимоги вкладником вкладів - 28 березня 2015 року (пункт 1.7 договорів).

За пунктом 1.5 договорів виплата процентів, нарахованих на вклади за стандартною ставкою та з урахуванням надбавки, здійснюється згідно з умовами договорів і Правил відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб в ПАТ «ВіЕйБі Банк» (далі - Правила).

28 лютого 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання договору № 1 з 31 березня 2014 року та повернення вкладу і процентів готівкою через касу ПАТ «ВіЕйБі Банк», а 19 травня 2014 року - із заявою про повернення вкладу з нарахованими процентами за договором № 2.

Посилаючись на те, що банк не виконав його вимоги щодо повернення вкладів та процентів і перевів кошти на рахунок-кореспондент, зменшивши розмір процентів із 25 до 0,1 % річних, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, ОСОБА_7 просив з урахуванням повернення йому частини коштів стягнути з відповідача проценти за банківським вкладом за прострочений строк повернення депозитів за період з 28 березня до 4 червня 2014 року - 4 тис. 489 грн 73 коп., з 28 травня до 4 червня 2014 року - 520 грн 55 коп.; штраф у розмірі 3 % річних за період з 28 березня до 4 червня 2014 року - 2 тис. 955 грн 41 коп., з 28 травня до 4 червня 2014 року - 2 тис. 969 грн 8 коп.; пеню в розмірі 3 % річних за депозитом за договором № 1 - 2 тис. 850 грн та за депозитом за договором № 2 - 2 тис. 850 грн; суму інфляційних втрат за депозитом за договором № 1 за квітень 2014 року - 3 тис. 250 грн 95 коп., за травень 2014 року - 7 тис. 118 грн, за депозитом за договором № 2 - 3 тис. 760 грн 83 коп. за травень 2014 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_7 4 тис. 489 грн 73 коп. процентів за банківськими вкладами за прострочений строк повернення депозитів за період з 28 березня до 4 червня 2014 року та за період з 28 травня до 4 червня 2014 року - 520 грн 55 коп.; 2 тис. 850 грн пені в розмірі 3 % річних за договором № 1 та 2 тис. 850 грн пені в розмірі 3 % річних за договором № 2; 3 тис. 250 грн 95 коп. інфляційних втрат за квітень 2014 року та 7 тис. 118 грн за травень 2014 року за договором № 1; 3 тис. 760 грн 83 коп. інфляційних втрат за травень 2014 року за договором № 2; усього - 24 тис. 840 грн 6 коп.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2015 року ОСОБА_7 просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2013 року (справа № 6-39цс13) та 25 грудня 2013 року (справа № 6-140цс13) висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах статей 526, 625, 633, 1058, 1060, 1066, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування заяви ОСОБА_7 надав копії постанов Верховного Суду України від 29 травня та 25 грудня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_7 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 28 лютого 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 було укладено два договори банківського вкладу, предметом яких є розміщення вкладником у банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «З любов'ю VAB! «Щомісячний» на строк 13 місяців зі щомісячною виплатою процентів. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок. Відповідно до умов цих договорів ПАТ «ВіЕйБі Банк» прийняв на вкладний рахунок банку два вклади по 95 тис. грн з виплатою банком 25 % річних на суму вкладу за перший місяць, з другого по тринадцятий місяці дії вкладів ставка становила 10 % річних. За пунктом 1.2 договорів банк відкриває на ім'я вкладника рахунок-кореспондент, на який банк перераховує нараховані проценти та може бути перерахований вклад по закінченню строку його дії. Нараховані проценти за збереження вкладу з капіталізацією процентів банк перераховує на вкладний рахунок. Дата вимоги вкладником вкладів - 28 березня 2015 року (пункт 1.7 договорів).

За пунктом 1.5 договорів виплата процентів, нарахованих на вклади за стандартною ставкою та з урахуванням надбавки здійснюється згідно з умовами договорів та Правил.

Правила, які розміщені на офіційному веб-сайті банку, є пропозицією до укладення договору банківського вкладу та договору банківського рахунку і застосовуються в разі укладення між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та вкладником договору банківського вкладу, в тому числі за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування Internet-Banking між банком та клієнтом договору банківського рахунку.

Порядок припинення договорів та закриття рахунку визначається Правилами (пункт 2.4 договорів).

Повернення грошових коштів, внесених на вклад у готівковій та/або безготівковій формі з поточного або іншого рахунку вкладника, відбувається в передбачений договором строк у безготівковій формі на рахунок-кореспондент, відкритий у банку на ім'я вкладника та зазначений у договорі. Дострокове повернення грошових коштів, внесених на вклад у готівковій та/або безготівковій формі з поточного або іншого рахунка вкладника, відкритого в банку - в безготівковій формі на рахунок-кореспондент, відкритий у банку на ім'я вкладника та зазначений у договорі (пункти 4.3, 4.4 Правил).

28 лютого 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання договору № 1 з 31 березня 2014 року та повернення вкладу і процентів готівкою через касу ПАТ «ВіЕйБі Банк», а 19 травня 2014 року - із заявою про повернення вкладу з нарахованими процентами за договором № 2.

З 28 березня 2014 року банк перевів вклад за договором № 1 на рахунок-кореспондент, зменшивши розмір процентів з 25 до 0,1 % річних.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції вважав, що банк не виконав зобов'язання з повернення банківських вкладів у строки та в порядку, визначених договорами банківського вкладу, оскільки перерахування суми вкладу та процентів на поточний рахунок вкладника не дає йому змоги користуватися та розпоряджатися цими коштами. При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку процентів за прострочення повернення депозитів (25 % замість 0,1 %), пені у розмірі 3 % річних та інфляційних втрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив з того, що: сторони уклали договори банківського вкладу, керуючись Правилами, якими визначено умови дострокового повернення вкладу, порядок припинення договору вкладу та закриття рахунку; крім того, у цей же день між сторонами було укладено договори банківського вкладу на вимогу «Для виплат», у яких визначено виплату процентів, нарахованих на вклад на вимогу за ставкою 0,1 % річних (пункт 1.4); з умовами Правил позивач обізнаний та погодився при укладенні договорів банківського вкладу, пунктом 6.1 яких установлено, що повернення банком вкладу та нарахованих процентів здійснюється лише на рахунок-кореспондент вкладника, видачу вкладнику цих коштів готівкою не передбачено умовами договорів та Правил. З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку про те, що банк своєчасно перерахував вклади та проценти на рахунок-кореспондент за передбаченою Правилами процентною ставкою 0,1 % річних, тому підстав для стягнення з банку зазначених у позові грошових коштів немає.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок, про те, що з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути проценти за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України. При цьому суди встановили, що позивачі у день закінчення строку дії договорів банківських вкладів - 10 квітня 2009 року, звернулися до банку із заявами про повернення банківських вкладів, чим засвідчили свої наміри припинити дію договорів. У зв'язку із цим банк був зобов'язаний повернути вкладникам депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договорів - 10 квітня 2009 року, проте повернув кошти позивачам лише 31 грудня 2009 року, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Із цієї постанови вбачається, що договори банківського вкладу були укладені на строк до 10 квітня 2009 року; депозитні кошти були перераховані банком на поточні рахунки позивачів лише 31 грудня 2009 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 9 вересня 2009 року про повернення банківського вкладу. Однак із дня закінчення строку дії договору відповідачем не нараховувались та не сплачувались проценти за користування депозитними коштами.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що за змістом статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У разі перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, але ненадання вкладнику можливості використовувати ці кошти зобов'язання банку з повернення вкладу не вважається виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

За обставинами справи, за результатами перегляду якої прийнято вказану постанову, банк повернув вклад, перерахувавши кошти на відкритий вкладником у банку поточний банківський рахунок не 28 березня 2009 року, як це передбачено договором, а лише 30 грудня 2009 року, реальну ж можливість зняти ці кошти з рахунку готівкою або ж розраховуватися ними за допомогою платіжної банківської картки вкладник отримав лише 26 липня 2011 року.

У справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про те, що банк своєчасно (у день звернення вкладника з відповідною заявою) перерахував вклади та проценти на рахунок-кореспондент вкладника відповідно до передбачених договорами банківського вкладу та Правилами умов виплати процентів, нарахованих на вклади, припинення договорів та закриття рахунку, тобто виконавши зобов'язання з повернення вкладу, тому позовні вимоги про відшкодування банком майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Отже, правовий висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 травня та 25 грудня 2013 року висновкам, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, за результатами перегляду яких Верховним Судом України прийнято ці постанови, наявні різні фактичні обставини.

Таким чином, підстав для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2015 року немає.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко