П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (правонаступник державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві; далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - управління ДКСУ; ДКСУ відповідно) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ),

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1 865 439 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, та стягнути з Державного бюджету України через управління ДКСУ на користь позивача заборгованість із бюджетного відшкодування ПДВ у зазначеній сумі.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 грудня 2014 року позов у частині визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ висновку задовольнив, у задоволенні вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ скасував, позов у цій частині задовольнив. У решті постанову залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 квітня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вищезазначені судові рішення.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, з огляду на виконання Товариством усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК) дій для отримання бюджетного відшкодування ПДВ та підтвердження правомірності визначення суми такого відшкодування в акті, складеному ДПІ за наслідками перевірки позивача, дійшов висновку про протиправність бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ відповідного висновку і така бездіяльність не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 та пункту 201.6 статті 201 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року, справу направити на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року (К/800/57396/14), у якій зазначені норми матеріального права, на думку ДПІ, цей суд застосував по-іншому.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі - висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. І протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

У справі, що розглядається, суди встановили, що ДПІ у період з 3 по 17 червня 2014 року провела документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої 18 червня 2014 року складений акт № 3567/26-53-15-01/30579869 про відсутність порушень при відображенні Товариством у податковій декларації за березень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 865 439 грн. Проте висновок із зазначенням відповідної суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, ДПІ не подала, при цьому податкове повідомлення із зазначенням підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування Товариству, як того вимагає пункт 200.14 статті 200 ПК, не надіслала.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Колегія суддів наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Ураховуючи наведене, оскільки при вирішенні спору суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ДПІ слід задовольнити частково - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року скасувати, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року змінити.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року змінити, доповнивши другий пункт її резолютивної частини абзацом такого змісту: «зобов'язати державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за березень 2014 року».

У решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький