П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 (далі - ФОП) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі − ДПІ) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

24 квітня 2014 року ФОП звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням зменшених позовних вимог просив: визнати неправомірними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ФОП з податку на додану вартість (далі − ПДВ) за березень − жовтень 2011 року; зобов'язати ДПІ поновити показники податкової звітності ФОП з ПДВ за березень − жовтень 2011 року.

На обґрунтування позову зазначив, що акт від 4 квітня 2014 року

№ 724/14-04-17-02-00/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_10 (податковий номер № НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ПП «ГАММА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30047509) за період з березня по жовтень 2011 року» (далі - Акт перевірки) складений відповідачем з порушенням чинного законодавства України, а внесені на підставі цього Акта перевірки податковим органом до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі - Інформаційна система) коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з ПДВ за період березень - жовтень 2011 року, порушують права позивача.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13 червня

2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 грудня 2014 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вказані судові рішення.

Тобто суд касаційної інстанції фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що інформація, що міститься в Інформаційній системі, може вплинути на права платника податків у сфері публічно-правових відносин щодо створення публічно-правової інформації. Крім того, за наслідками перевірки відповідач не приймав податкове повідомлення-рішення, а тому дії відповідача щодо зміни у позивача показників податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів є безпідставними.

7 серпня 2015 року ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд вказаної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС. У своїй заяві ДПІ просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в позові.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2015 року (справа № 826/5337/13-а, К/800/44038/13), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування. У цій справі суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив із того, що висновки, викладені у в акті перевірки, є відображенням позиції, дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього, а включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорах цієї категорії. Зокрема, у постанові від 3 листопада 2015 року (справа № 21-99а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо дій ДПІ стосовно внесення на підставі Акта перевірки до Інформаційної системи коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток за період березень - жовтень 2011 року. При цьому суди встановили, що податкове повідомлення-рішення відповідач не приймав.

За таких обставин, оскільки Акт перевірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, то Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

За правилом підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову ФОП.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня

2014 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада

2014 року та Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький