ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - Інспекція) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо нарахування Товариству пені по податку на прибуток в сумі 2 936 582 грн; зобов'язати Інспекцію видалити суму незаконно нарахованої пені з особового рахунку Товариства; зобов'язати відповідача поновити в картці особового рахунку Товариства кошти, які були зараховані в рахунок погашення незаконно нарахованої пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з поданням Товариством уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року відповідно до приписів пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) до нього не можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення податкового законодавства.

Суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року Товариства, за результатами якої складено акт від 16 серпня 2013 року № 5/32.3/00191000.

У ході перевірки встановлено порушення Товариством підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК, що призвело до ненарахування та несплати пені у зв'язку з самостійним виправленням помилки при наданні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року.

На підставі акта камеральної перевірки листом від 2 вересня 2013 року № 6494/10/32.3 Товариству повідомлено, що відповідач проведе нарахування суми пені по особовому рахунку по податку на прибуток.

Листом від 25 жовтня 2013 року № 12677 Інспекція повідомила Товариство, що 22 жовтня 2013 року по податку на прибуток приватних підприємств нарахована пеня у сумі 2 936 582 грн, та запропонувала здійснити зарахування пені за рахунок переплати по податку на прибуток приватних підприємств.

31 жовтня 2013 року з метою уникнення виникнення боргу та відмови контролюючим органом в автоматичному відшкодуванні податку на додану вартість з підстав, передбачених пунктом 200.19 підпункту 200.19.7 статті 200 ПК, Товариство надало згоду на погашення нарахованої пені з податку на прибуток у розмірі 2 936 582 грн за рахунок наявної переплати з податку на прибуток приватних підприємств.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, позовні вимоги Товариства задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції щодо нарахування пені Товариству по податку на прибуток в сумі 2 936 582 грн; зобов'язав Інспекцію поновити в картці рахунку Товариства кошти, які були зараховані в рахунок погашення незаконно нарахованої пені в сумі 2 936 582 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Таке рішення мотивовано тим, що відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК до Товариства не можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення податкового законодавства за ІІ-ІV квартали 2011 року, а тому Інспекція безпідставно нарахувала пеню.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 червня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та відмовив у задоволенні позову, мотивувавши своє рішення тим, що за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у ІІ-ІV кварталах 2011 року не застосовуються до платників податків саме фінансові санкції (штрафи), а не пеня.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 129 ПК «Пеня».

На обґрунтування заяви Товариство додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 березня, 15 квітня та 20 травня 2015 року (справи №№ К/800/44863/14, К/9991/39073/12, К/800/36940/14 відповідно), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК передбачено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у ІІ-ІV кварталах 2011 року. Тому суд дійшов висновку, що за наслідками діяльності у ІІ-ІV кварталах 2011 року не застосовуються до платників податків саме фінансові санкції (штрафи).

Разом з цим пеня застосовується до платників податку у разі виникнення податкового боргу після закінчення встановлених ПК строків погашення узгодженого податкового зобов'язання та передбачена статтею 129 ПК.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року цей суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, зазначив, що оскільки позивач сплатив суму грошового зобов'язання в межах законодавчо встановленого строку, то у податкового органу не було підстав для нарахування сум пені на податковий борг та неправомірно списано в рахунок погашення пені по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» грошові кошти без направлення платнику податків відповідної податкової вимоги.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року цей суд, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та залишивши в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку, що позивач допустив порушення строків сплати податкових зобов'язань, податковий борг у товариства відсутній.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що внаслідок виправлення позивачем самостійно виявлених помилок у останнього не виникло суми податку до сплати, тобто суми коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету, але у встановлені законодавством строки не сплатив, а тому у податкового органу немає правових підстав для нарахування позивачу пені.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, оскільки у справі, що розглядається, на відміну від справ, рішення в яких надано на порівняння, не було предметом перевірки судів попередніх інстанцій наявність у підприємства боргу та підставність нарахування пені, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. Гриців П.В. Панталієнко О.А. Коротких І.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький