ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., - справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділ управління ДВС) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило суд визнати неправомірними дії та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу управління ДВС від 5 серпня 2014 року ВП № 32627292 про накладення штрафу в сумі 680 грн.

Як установили суди, старший державний виконавець відділу управління ДВС відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 14 травня 2012 року № 2а-2632/10, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова, яким управління ПФУ зобов'язано провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_1 із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення, згідно з вимогами статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ІІ ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з 17 березня 2010 року.

17 травня 2012 року державний виконавець відділу управління ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам до відома та виконання.

Управління ПФУ листами від 20 червня 2012 року № 11434/06 та 18 грудня 2013 року № 23809/06 повідомляло відповідача про часткове виконання рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1

Нарахована доплата пенсії в сумі 37 635 грн 39 коп. за період з 17 березня по 5 листопада 2010 року виплачена в лютому місяці 2011 року, а доплата за період з 6 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року, нарахована в сумі 45 141 грн 93 коп., була включена в додаткові відомості за грудень місяць 2011 року, проте виплата не проведена у зв'язку з відсутністю коштів.

Постановою старшого державного виконавця відділу управління ДВС від 5 серпня 2014 року на управління ПФУ накладено штраф у розмірі 680 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу незаконною, позивач звернувся з позовом до суду. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2014 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року (справа К/800/66868/14) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження'' (далі - Закон № 606-XIV). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2014 року та постановити нове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.

В наданій для порівняння постанові Вищого адміністративного суду України, цей суд, задовольняючи касаційну скаргу, виходив із того, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність грошових коштів у боржника не може бути підставою для невиконання державним органом рішення про повернення боргу громадянину.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови старшого державного виконавця відділу управління ДВС частково виконало рішення суду, провівши перерахунок пенсії ОСОБА_1 в сумі 45 141 грн 93 коп., але виплату коштів не здійснило, посилаючись на відсутність коштів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 КАС нового судового рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 5 серпня 2014 року ВП № 32627292 та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький