ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., - справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділ управління ДВС) про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу управління ДВС від 22 липня 2014 року ВП № 32385237 про накладення штрафу в сумі 1360 грн.

Як установили суди, старший державний виконавець відділу управління ДВС відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-а-427/10, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова 20 квітня 2012 року, яким зобов'язано управління ПФУ провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_1 із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення, згідно з вимогами статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ІІ ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з 19 травня 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за відрахуванням вже сплаченої суми. Термін на добровільне виконання складав сім днів з моменту відкриття виконавчого провадження.

Управління ПФУ листами від 12 червня 2012 року № 10990/06, 30 травня 2014 року № 9821/06, 15 липня 2014 року № 11996/06 повідомляло відповідача, про часткове виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку та проведення відповідних виплат.

Сума заборгованості по виплаті пенсії за період з 19 червня по 22 липня 2011 року в сумі 3667 грн 62 коп. буде виплачена за умови фінансування коштів з Державного бюджету України.

Постановою старшого державного виконавця відділу управління ДВС від 22 липня 2014 року на управління ПФУ накладено штраф у розмірі 1360 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 11 листопада 2014 року у задоволенні позову управління ПФУ про визнання незаконною і скасування постанови відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року (справа К/800/66868/14) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV ''Про виконавче провадження'' (далі - Закон № 606-XIV). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2015 року та постановити нове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.

В наданій для порівняння постанові Вищий адміністративний суд України, задовольняючи позов, виходив із того, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець діяв правомірно і відповідно до правових положень статті 89 Закону № 606-XIV.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що рішення суду про перерахунок пенсії ОСОБА_1 станом на 22 липня 2014 року виконано не в повному обсязі. Невиплаченою залишається сума заборгованості по виплаті пенсії за період з 9 червня по 22 липня 2011 року в розмірі 3667 грн 62 коп.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час вчинення спірних відносин; (далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Відповідно до вимог статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Оскільки у справі, що розглядається, рішення судів попередніх інстанцій наведеним висновкам не відповідають, то їх слід скасувати.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 листопада 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22 липня 2014 року ВП № 32385237 та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький