ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКоротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі - відділ ДВС) про визнання протиправним рішення та скасування постанови про накладення штрафу,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії заступника начальника відділу ДВС щодо винесення постанови від 16 червня 2014 року ВП № 35692329 про накладення штрафу у розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.
На обґрунтування позову управління ПФУ зазначило, що виконавчим листом № 2а-11380/11, виданим 3 грудня 2012 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, управління ПФУ зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 березня по 22 липня 2011 року. Управління ПФУ провело перерахунок та здійснило нарахування коштів, проте коштами на проведення зазначених виплат управління ПФУ забезпечено не було, про що листом від 20 грудня 2012 року № 21533/06 повідомило відділ ДВС, а отже, накладення штрафу на управління ПФУ неправомірне, оскільки статтею 73 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено цілі, на які використовуються кошти ПФУ.
Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що посилання позивача на відсутність бюджетних призначень та асигнувань на виконання судових рішень про здійснення виплати державних пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виконання судового рішення не може бути поставлено у залежність від такої причини, а отже, накладення штрафу правомірне.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України. На обґрунтування заяви надало копії постанов Вищого адміністративного суду України від 24 березня та 4 червня 2015 року, які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
У зазначених постановах Вищий адміністративний суд України з огляду на положення Закону № 606-ХIV та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, було чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), дійшов висновку, що невиконання органами ПФУ судових рішень в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафів у таких випадках жодним чином не захищає право осіб на отримання бюджетних коштів.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової плати в адміністративних Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 75, 89 Закону № 606-ХIV при вирішенні питання щодо правомірності накладення штрафу на органи ПФУ.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Суди встановили, що на виконання постанови відділу ДВС управління ПФУ здійснило перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1, однак фактичні виплати проведені не були.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-1044а15).
Виходячи з наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2014 року, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 липня 2014 року підлягають скасуванню, та ухвалює нове рішення - про задоволення позову управління ПФУ.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 липня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення - позов управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити: визнати протиправними дії заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо винесення постанови від 16 червня 2014 року ВП № 35692329 про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові штрафу у розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийО.А. КороткихСудді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький