П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна про стягнення вартості майнового паю за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна (далі - ПСП ім. Ватутіна) про стягнення вартості майнового паю в розмірі 7 597 грн.

Позивач зазначав, що з 1988 року по 2005 рік його батько, ОСОБА_8, працював у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Ватутіна (далі - КСП ім. Ватутіна), а після його реорганізації - в ПСП ім. Ватутіна.

15 червня 2001 року ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП у пайовому фонді майна ПСП ім. Ватутіна вартістю 7 597 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, а позивачу, який є його спадкоємцем за законом та у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті останнього, 16 грудня 2013 року видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1.

Оскільки відповідач ПСП ім. Ватутіна, правонаступник КСП ім. Ватутіна, відмовив йому у видачі майнового паю, ОСОБА_7 просив суд стягнути з ПСП ім. Ватутіна на його користь вартість майнового паю в розмірі 7 597 грн.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_7, рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішень у справі та ухвалення нового рішення про задоволення його позову в повному обсязі з передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України підстави, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме глави 26 Цивільного кодексу України, статей 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та пункту «а» частини 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_7 посилається на ухвалу Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що члени КСП мають право отримати свій майновий пай лише відповідно до структури, визначеної рішенням зборів співвласників паїв у порядку виділу своєї частки зі спільного майна, в тому числі шляхом пред'явлення позову до всіх співвласників. Ураховуючи, що рішення зборів співвласників про виділення в натурі паю позивачу не приймалося, а позов пред'явлено лише до одного з них - ПСП ім. Ватутіна - правонаступника КСП ім. Ватутіна, у власності якого перебуває лише частина майна, то позов задоволенню не підлягає. Разом з тим за висновком суду відмова в задоволенні позову до одного зі співвласників не позбавляє позивача права на звернення з такими вимогами до всіх співвласників майнових паїв.

У наданій для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року суд касаційної інстанції, зважаючи на обставини цієї конкретної справи, дійшов висновку про задоволення позову про стягнення вартості майнового паю, враховуючи, що позивач як член колективного сільськогосподарського підприємства, який вийшов з нього, має право на частину пайового фонду підприємства у визначеному розмірі, однак рішення зборів співвласників паїв про затвердження структури майнових паїв їх власників не приймалось, частка паю позивача є незначною, стягнення з відповідача вартості вказаного майнового паю суттєво не впливає на ведення його господарської діяльності та не порушує права та інтереси обох сторін чи інших власників майнових паїв.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, на яке заявник посилається як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, ухвалено у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв та переведення прав і обов'язків покупця на майнові сертифікати, тобто за наявності інших фактичних обставин, з іншим суб'єктним складом та предметом позову, ніж у справі, судове рішення в якій просить переглянути заявник.

За таких обставин, які вказують на те, що наведені заявником судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву ОСОБА_7 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: Л.І. Охрімчук В.М. СімоненкоЯ.М. Романюк А.Г. Ярема Ю.Л. Сенін