П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., -
за участю представників:
позивача: Журіда А.Г.,
відповідача: Степанишеної А.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «Завод імені В.О. Малишева») про перегляд Верховним Судом України ухвали Господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 26 серпня 2015 року у справі № 43/293-04 за заявою ДП «Завод імені В.О. Малишева» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом державного комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» (далі - ДКПКГ «Харківкомуночиствод») до ДП «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2005 року часткового задоволено позов ДКПКГ «Харківкомуночиствод», яким стягнуто з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користь позивача заборгованість за надані послуги з прийому стічних вод у сумі 324 625,68 грн.
28 лютого 2015 року на виконання цього рішення видано судовий наказ про стягнення з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користь ДКПКГ «Харківкомуночиствод» 324 625,68 грн основного боргу, 1 700,00 грн державного мита та 118,00 грн судових витрат.
8 квітня 2015 року ДП «Завод імені В.О. Малишева» звернулося до суду із заявою про визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що заявлену суму боргу списано відповідно до Закону України від 6 вересня 2012 року № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» (далі - Закон № 5213-VI ).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 серпня 2015 року постанову апеляційного суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2015 року справу № 43/293-04 допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ДП «Завод імені В.О. Малишева» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 2 Закону № 5213-VI, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 5023/10655/11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 49/176-08.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви, суд касаційної інстанції виходив із того, що:
- акт звіряння взаємних розрахунків, на який посилається ДП «Завод імені В.О. Малишева» в обґрунтування заяви, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ДСТУ;
- списання заборгованості на підставі Закону № 5213-VI, є одночасною і взаємопов'язаною процедурою зі списанням заборгованості комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») перед акціонерною компанією «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго»); підписання двостороннього акта звіряння без погодження з усіма зацікавленими учасниками процедури порушує права інших учасників процедури списання;
- відсутні докази створення відповідної комісії з питань списання заборгованості відповідно до вимог Закону № 5213-VI;
- факти, встановлені судовими рішеннями у справі № 5023/10655/11 про визнання ДП «Завод імені В.О. Малишева» банкрутом, не є доказами списання заборгованості, оскільки ці судові рішення не містять посилань на справу № 43/293-04, що розглядається.
Разом із тим у наданій для порівняння постанові у справі № 49/176-08 за заявою ДП «Завод імені В.О. Малишева» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви. Такого висновку суди дійшли з огляду на те, що заборгованість ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед КП «Харківводоканал» у сумі 18 570 782,33 грн списано відповідно до вимог Закону № 5213-VI з моменту підписання акта звіряння взаємних розрахунків між цими підприємствами, що також підтверджується судовими рішеннями у справі № 5023/10655/11, а тому цей факт не потребує доказування. Судами у цій справі встановлено, що:
- на КП «Харківводоканал» і ДП «Завод імені В.О. Малишева» було створено комісії з питань списання заборгованості відповідно до вимог Закону № 5213-VI;
- акт списання погоджено з органом управління майном ДП «Завод імені В.О. Малишева» - Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»), про що свідчать відповідний підпис і відбиток печатки на верхньому лівому куті акта;
- узгоджена за актом звіряння взаємних розрахунків сума до списання становить 18 570 782,33 грн.
Крім того, у справі № 5023/10655/11 про визнання банкрутом ДП «Завод імені В.О. Малишева» суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заборгованість ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед КП «Харківводоканал» у сумі 18 570 782,33 грн списано відповідно до вимог Закону № 5213-VI з моменту підписання акта звіряння взаємних розрахунків між цими підприємствами, а тому кредиторські вимоги КП «Харківводоканал» до ДП «Завод імені В.О. Малишева» у цій сумі задоволенню не підлягають.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Законом № 5213-VI визначено комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, включених до складу ДК «Укроборонпром» (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу).
Згідно з положеннями ст. 2 зазначеного Закону, на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, зокрема:
- заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;
- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.
Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:
1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 % річних та індекс інфляції на дату списання;
2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;
3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;
4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;
5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.
Тобто зазначена у ст. 2 Закону № 5213-VI заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, є списаною з дати підписання цими учасниками двостороннього акта звіряння та погодження його, у разі необхідності, органом, уповноваженим управляти таким підприємством.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2005 року у справі № 43/293-04 часткового задоволено позов ДКПКГ «Харківкомуночиствод», яким стягнуто з ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користь позивача суму основного боргу за надані послуги з прийому стічних вод, що утворилася за вересень 2004 року відповідно до умов договору від 11 червня 2003 року № ІІ-592/02-АП-2, у розмірі 324 625,68 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28 лютого 2015 року видано судовий наказ на виконання цього рішення.
Разом із тим на виконання вимог Закону № 5213-VI між представниками КП «Харківводоканал» і ДП «Завод імені В.О. Малишева» станом на 30 жовтня 2012 року було складено акт звіряння взаємних розрахунків (за період із травня 2000 року до вересня 2012 року) на загальну суму 19 053 824,99 грн (договір від 1 серпня 2007 року № ІІІ-11604/02-АП-2). Акт містить відбиток печатки ДК «Укроборонпром» і підпис керівника концерну.
Із заяви КП «Харківводоканал» про визнання кредиторських вимог до ДП «Завод імені В.О. Малишева» у справі № 5023/10655/11 вбачається, що до складу суми вимог було включено суму заборгованості, стягнуту за рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2005 року у справі № 43/293-04.
У зазначеній справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року, визнано кредиторські вимоги КП «Харківводоканал» до заводу в сумі 151 852,34 грн (судовий збір), а в задоволенні вимог у сумі 18 570 782,33 грн відмовлено. Відмовляючи у визнанні цих грошових вимог, суд виходив із того, що зазначену заборгованість списано відповідно до вимог Закону № 5213-VI з моменту підписання відповідного акта.
Таким чином, судовими рішеннями у справах № 5023/10655/11 та № 49/176-08, які набрали законної сили та в силу приписів ст. 35 ГПК мають преюдиціальне значення для справи, що розглядається, встановлено:
- факт списання заборгованості ДП «Завод імені В.О. Малишева» перед КП «Харківводоканал» на підставі акта звіряння заборгованості, що обліковується станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на 30 жовтня 2012 року, яка за вирахуванням судових витрат, що не підлягають списанню в силу приписів Закону № 5213-VI, становить 18 570 782,33 грн. Акт підписано сторонами та погоджено органом управління майном ДП «Завод імені В.О. Малишева» - ДК «Укроборонпром»;
- у справі № 5023/10655/11 КП «Харківводоканал», подаючи заяву про визнання кредиторських вимог до ДП «Завод імені В.О. Малишева», включив суми заборгованості, стягнуті за рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2005 року у справі № 43/293-04 (324 625,68 грн основного боргу, 1 700,00 грн державного мита та 118,00 грн судових витрат).
Зважаючи на викладене, сума заборгованості, стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2005 року, є списаною в частині суми основного боргу.
Крім того, висновок суду про те, що списання заборгованості на підставі Закону № 5213-VI є одночасною і взаємопов'язаною процедурою зі списанням заборгованості КП «Харківводоканал» перед АК «Харківобленерго», не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Таким чином, у справі, яка розглядається, суди допустили неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
За змістом положень ст. 117 ГПК господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Тобто визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково), процесуальний закон покладає на господарський суд, який видав наказ.
Ураховуючи, що суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовив у визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ця обставина унеможливлює ухвалення Верховним Судом України нового рішення.
Так, загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.
Відповідно до вимог ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.
Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.
Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах
п о с т а н о в и л а:
Заяву державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про перегляд Верховним Судом України ухвали Господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 26 серпня 2015 року у справі № 43/293-04 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 26 серпня 2015 року скасувати.
Справу № 43/293-04 передати на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.
Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький