П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною відмову управління ПФУ в зарахуванні пільгового стажу при перерахунку пенсії;

- зобов'язати управління ПФУ врахувати періоди роботи з 24 липня 1980 року по 1 грудня 1985 року, з 2 грудня 1985 року по 17 квітня 1990 року, з 6 березня 1991 року по 5 серпня 1994 року як трудовий стаж у районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців;

- зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу з 11 вересня 2014 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути врахований в пільговому обчисленні, оскільки це передбачено указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - укази від 10 лютого 1960 року та 26 вересня 1967 року відповідно), пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148).

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом у Західному Сибіру:

- з 24 липня 1980 року по 1 грудня 1985 року - в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області);

- з 2 грудня 1985 року по 17 квітня 1990 року, з 6 березня 1991 року по 5 серпня 1994 року - в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

У довідці Прикарпатського управління бурових робіт публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрнафта» від 26 лютого 2015 року № 10-269 про вказані періоди роботи позивача зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів на місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 годин за добу, з урахуванням часу в дорозі, і з таким же періодом відпочинку за місцем постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. Зазначено, що до заробітної плати ОСОБА_1 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавались додаткові відпустки.

Із грудня 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, призначено пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи без врахування кратності.

Управління ПФУ листом від 6 березня 2015 року повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням періоду роботи з 1980 по 1994 року у кратному розмірі.

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від 25 березня 2015 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 травня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 липня 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, у позові відмовив.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення Закону № 1058-ІV. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2015 року залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

У доданих на обґрунтування заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2014 року (К/800/27757/14), 19 лютого 2015 року (К/800/64421/14) та 18 червня 2015 року (К/800/19398/15) суд виходив із того, що факт укладення трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудових книжках позивачів і довідками ПАТ «Укрнафта» про отримання ними відповідних пільг, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи в умовах Крайньої Півночі.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що робота позивача до 1 січня 1991 року вахтовим методом по 15 днів на місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Суд також зазначив про відсутність підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, оскільки таке зарахування не передбачено ані Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ні Законом № 1058-ІV, ні Тимчасовою угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (підписана 15 січня 1993 року), ні Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (підписана 13 березня 1992 року).

Заявник також послався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня та 2 червня 2015 року (К/800/15565/15, К/800/17019/15 відповідно), якими скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький