П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахувати пенсію,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ провести перерахунок пенсії за вислугу років.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що управління ПФУ безпідставно здійснило перерахунок його пенсії у розмірі 80 відсотків від заробітної плати станом на 1 липня 2012 року, посилаючись на Закон України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), тоді, як повинно було провести перерахунок виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, визначеної в довідці прокуратури Волинської області від 31 жовтня 2012 року № 18/327.

Просив зобов'язати управління ПФУ провести відповідний перерахунок пенсії та в подальшому проводити виплату її у такому розмірі у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 15 жовтня 2014 року позов задовольнив: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 і зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 1 липня 2012 року виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку та здійснити відповідні виплати.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов частково: в частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок пенсії за період з 1 липня 2012 року по 23 березня 2014 року включно - залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). В іншій частині визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку та зобов'язав перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 24 березня 2014 року з урахуванням виплачених сум.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 червня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права, а саме положень частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», частини другої статті 99 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та рішення суду першої інстанції залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня, 13 травня та 15 червня 2015 року (№№ К-/800/16522/15, К/800/20337/15, К/800/26279/15 відповідно), якими цей Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, тим самим залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій органів ПФУ щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачам з 1 липня 2012 року, при цьому строків позовної давності не застосував.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з позицією апеляційного суду, що відповідно до положення частини другої статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що адміністративний позов в частині вимог щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу за період з 1 липня 2012 року по 23 березня 2014 року згідно з частиною першою статті 100 КАС слід залишити без розгляду. Водночас у рішеннях, які додані як приклад неоднакового застосування норм матеріального і процесуального права, не досліджувалось питання щодо застосування строків звернення до суду.

Наведене не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький