П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., Гуменюка В.І.,Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200 тис. доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 6 серпня 2018 року. Цього ж дня з метою забезпечення належного виконання грошових зобов'язань позичальника між банком та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, за яким відповідачка передала в іпотеку банку належні їй на праві приватної власності жилий будинок 18 на вулиці Приозерній у селі Марлахівці Васильківського району Київської області та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок. Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_9 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2015 року, позов задоволено. Постановлено у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором № 0036/08/00-CLNv від 7 серпня 2008 року в розмірі 223 тис. 584 доларів США 44 центи, що еквівалентно 1 млн 788 тис. 220 грн 35 коп, та пені в сумі 114 тис. 23 грн 57 коп. звернути стягнення на: земельну ділянку площею 0,123 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2-43241 від 22 листопада 20004 року; домоволодіння № АДРЕСА_1, що складається із жилого будинку (літ. «А») загальною площею 211,6 кв.м, жилою площею 77,2 кв.м, сараю (літ. «Б»), огорожі (літ. «О»), та належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25 липня 2008 року.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії реалізації предмета іпотеки.

Рішення в частині звернення стягнення на нерухоме майно підлягає до виконання після втрати чинності Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_07_16/pravo1/T141304.html?pravo=1>.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року ОСОБА_8 відмовлено у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2015 року.

У поданій заяві ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 256, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_8 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня, 11 вересня 2014 року, 20 травня, 25 березня, 3 червня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14), 1 липня 2015 року (справа № 6-331цс15).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, судові палати у цивільних і господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктами 1, 4 статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 7 серпня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_9 отримав кредит у розмірі 200 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 6 серпня 2018 року.

На забезпечення цього договору того ж дня між АКБ «Форум» та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку банку належні їй на праві приватної власності жилий будинок 18 на вулиці Приозерній у селі Марлахівці Васильківського району Київської області та земельну ділянку, на якій розташовано вказаний будинок.

Через неналежне виконання ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення виникла заборгованість, у зв'язку із чим банк надіслав боржнику та ОСОБА_8 вимогу від 18 лютого 2009 року про дострокове повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у 30-денний строк із застереженням, що в разі невиконання таких вимог буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Такі вимоги банку отримані боржником 23 лютого 2009 року, а іпотекодавцем - 27 лютого 2009 року, проте були залишені без реагування.

З 19 квітня 2010 року ПАТ «АКБ Форум» є правонаступником кредитодавця.

29 травня 2009 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_8 про стягнення боргу.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 млн 788 тис. 220 грн 35 коп. і 114 тис. 23 грн 57 коп. пені, а також розірвано кредитний договір від 7 серпня 2008 року.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року зазначене заочне рішення районного суду в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_8 та розірвання кредитного договору скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

Після винесення вказаного рішення суду боржник ОСОБА_9 2 жовтня 2012 року сплатив банку 250 доларів США.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з вини позичальника ОСОБА_9 виникла заборгованість за кредитним договором, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки, а тому банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, суд виходив з того, що хоча відповідно до статей 257, 261, 267 ЦК України початком перебігу позовної давності в цьому випадку є пред'явлення дострокової вимоги до боржника та іпотекодавця у лютому 2009 року та з огляду на ухвалення Голосіївським судом м. Києва 27 жовтня 2011 року рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з обох відповідачів, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, зазначивши як додаткову підставу визнання боргу боржником у жовтня 2012 року відповідно до статті 264 ЦК України.

Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу в касаційному порядку, погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, указавши на правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14), та 1 липня 2015 року (справа № 6-331цс15), наданих заявницею для порівняння, зазначено, що застосування строків позовної давності стосується застосування позовної давності при визначеній даті закінчення дії кредитного договору та умовах кредитного договору щодо внесення періодичних платежів за встановленим у договорі графіком

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року та від 20 травня 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що пред'явлення кредитором вимоги до боржника про дострокове повернення кредиту та відсотків за користування ним відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним починається з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов;

- в ухвалі від 3 червня 2015 року указано на правильний висновок судів попередніх інстанцій про те, що, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив строк позовної давності, оскільки банк мав можливість звернутися з такими вимогами до іпотекодавця протягом трьох років після отримання боржником вимоги про повне погашення заборгованості за кредитним договором;

- в ухвалах від 11 вересня 2014 року та 25 березня 2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за змістом статей 257, 264 ЦК України позовна давність для пред'явлення позову до боржника може перериватися лише в межах строку позовної давності, а не після її спливу. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання її перебігу.

Вищий господарський суд України постановою від 16 червня 2015 року, також надану ОСОБА_10 на підтвердження своїх вимог, залишив постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні зустрічного позову у зв'язку із пропуском позовної давності, оскільки вжитий банком засіб позасудового захисту свого порушеного права, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить.

Отже, у справі, яка переглядається, та у справах, на рішення в яких посилається заявниця в обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення, наявні різні фактичні обставини, встановленні судами при розгляді справ, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 256, 261, 264, 267 ЦК України. Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року висновки не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України.

За таких обставин підстав для скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року немає.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук