Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВСУ від 02.03.2016 року у справі №6-1286цс15 Постанова ВСУ від 02.03.2016 року у справі №6-1286...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А., управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про припинення правовідносин, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за заявою ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що

30 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк», банк), та ОСОБА_9 укладено кредитний договір та договір іпотеки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла. Спадкоємцем є її малолітній син - ОСОБА_7

Вважаючи, що банк належним чином був повідомлений про смерть ОСОБА_9 у вересні 2011 року, однак не пред'явив вимог до спадкоємців боржника, що є підставою для визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, позивач просив: визнати

ПАТ «ОТП Банк» таким, що втратило право вимоги до спадкоємця ОСОБА_9 - малолітнього ОСОБА_7 за кредитним договором та договором іпотеки; визнати припиненими вказані договори; зобов'язати приватного нотаріуса зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену в порядку забезпечення кредитного договору та зареєстровану 30 жовтня 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У серпні 2013 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що про смерть божника банку стало відомо 30 травня 2013 року після отримання позовної заяви ОСОБА_6, яка подана в інтересах малолітнього ОСОБА_7 Станом на день смерті ОСОБА_10 кредитна заборгованість складала 28 тис. 115 доларів США 33 центи.

Вважаючи, що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для спадкоємців майна, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки й виселити ОСОБА_7 з указаної квартири.

Московський районний суд м. Харкова рішенням від 29 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 задовольнив, ухвалив визнати ПАТ «ОТП Банк» таким, що втратило право вимоги до спадкоємця ОСОБА_9 - малолітнього ОСОБА_7 за зобов'язаннями ОСОБА_9 за кредитним договором та договором іпотеки; визнати припиненими вказані договори; зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 у

м. Харкові, накладену в порядку забезпечення кредитного договору та зареєстровану 30 жовтня 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; у задоволенні зустрічних позовних вимог

ПАТ «ОТП Банк» відмовив.

Апеляційний суд Харківської області рішенням від 6 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, зазначене рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7; зустрічний позов

ПАТ «ОТП Банк» задовольнив частково: звернув стягнення на предмет іпотеки - указану квартиру, належну малолітньому ОСОБА_7 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» за договором кредиту від 30 жовтня 2007 року в розмірі

28 тис. 115 доларів США 33 центи, що еквівалентно 224 тис. 121 грн 35 коп.; установив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні іншої частини зустрічного позову

ПАТ «ОТП Банк» відмовив.

У заяві ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про перегляд судового рішення порушується питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частин другої та третьої статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

30 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до фізичних осіб, третя особа - орган опіки та піклування Котовської районної державної адміністрації Одеської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-52990св13);

12 травня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до фізичних осіб про стягнення боргу (№ 6-19676ск14);

24 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про стягнення коштів (№ 6-24635св14);

9 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості (№ 6-29257св14);

29 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом фізичної особи до фізичної особи про визнання недійсним договору позики

(№ 6-31035св14).

Ухвала суду касаційної інстанції від 24 вересня 2014 року у справі

№ 6-24635св14, якою судове рішення суду апеляційної інстанції скасоване, а справа передана на новий розгляд, не містить правової позиції щодо спірних правовідносин, а вказує на допущені судом попередньої інстанції порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судом належним чином фактичних обставин справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-31035св14 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходив з того, що позивач за первісним позовом знав про смерть позичальника (боржника) та вимоги до спадкоємця позичальника пред'явив з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України.

За результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-52990св13,

№ 6-19676ск14, № 6-29257св14 суд касаційної інстанції погодився по суті з рішеннями судів інших інстанцій щодо відмови в задоволенні позовів

ПАТ КБ «ПриватБанк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості, які виходили з того, що оскільки договірні зобов'язання не виконувалися, то кредитор спадкодавця міг дізнатися про відкриття спадщини, однак не пред'явив у визначений частиною другою статті 1281 ЦК України свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, тому він пропустив указаний строк.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив з відсутності доказів того, що до

30 травня 2013 року (дата отримання банком позовної заяви

ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7) ПАТ «ОТП Банк» належним чином було повідомлено спадкоємцями боржника про відкриття спадщини, тому шестимісячний строк для звернення до спадкоємців з вимогою про погашення заборгованості ОСОБА_9 банком не пропущено, підстави для припинення кредитних та іпотечних зобов'язань відсутні і первісний позов задоволенню не підлягає. При цьому, оскільки вимогами законодавства встановлено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину і такі вимоги спадкоємцями виконані не були, то зустрічні позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права, а саме статті 1281 ЦК України, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях у справах

№ 6-52990св13, № 6-19676ск14, № 6-29257св14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 30 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_9 укладено: кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 32 тис. 800 доларів США з кінцевою датою повернення кредиту - 26 жовтня 2032 року; договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла.

На момент смерті позичальника загальна сума боргу за договором кредиту склала 28 тис. 115 доларів США 33 центів, що було еквівалентно 224 тис.

121 грн 35 коп.

Спадкоємцем указаної квартири, яка є предметом іпотеки, є малолітній син померлої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є

ОСОБА_6

Згідно з листом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2012 року, адресованим ЗАТ «ОТП Банк» (без зазначення адреси банку), нотаріальна контора повідомила банк, що 27 вересня 2012 року спадкоємцю за законом ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на зазначену вище квартиру, яка знаходиться під забороною відчуження згідно з договором іпотеки від 30 жовтня 2007 року. Відповідно до журналу реєстрації вихідних документів Четвертої Харківської державної нотаріальної контори зазначений лист направлено до ЗАТ «ОТП Банк». Однак, доказів отримання вказаного листа Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2012 року банком матеріали справи не містять.

Відповідно до пояснень ПАТ «ОТП Банк» банк дізнався про те, що ОСОБА_9 померла, лише 30 травня 2013 року, в день, коли до банку надійшла позовна заява ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою i у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть iпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки вiд iпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус iпотекодавця i має всі його права i несе всі його обов'язки за iпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - iпотекодавця, такий спадкоємець не несе вiдповiдальність перед iпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги iпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та iпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки iпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Отже, аналізуючи вищезазначені цивiльно-правовi норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого iпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_9 була позичальником за кредитним договором зі строком повернення кредиту

26 жовтня 2032 року та іпотекодавцем за договором іпотеки, тобто одночасно виступала і боржником, i iпотекодавцем. У зв'язку з її смертю відкрилася спадщина, яку прийняв ОСОБА_7, перебравши на себе обов'язки iпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки. Однак звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим лише за умови, якщо зобов'язання боржником було порушене.

Отже, в цьому разі стаття 1281 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

За таких обставин із загальним висновком судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо відсутності в цьому випадку підстав для припинення кредитних та іпотечних зобов'язань і для задоволення первісного позову, а також стосовно задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, можна погодитися.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_6 в інтересах малолітнього

ОСОБА_7 про перегляд судового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема Н.П. Лященко Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст