ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Управління) про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Управління щодо припинення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога по догляду за дитиною) з 1 липня 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_8 зазначила, що Вищий адміністративний суд України постановою від 29 травня 2014 року зобов'язав Управління здійснити їй перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною з 1 березня 2013 року. Однак з 1 липня 2014 року Управління припинило виплату допомоги по догляду за дитиною у встановленому судовим рішенням розмірі. ОСОБА_8 просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати виплатити належну їй допомогу з 1 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року.

Суди встановили, що ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ) ОСОБА_8 Управлінням була призначена і виплачувалася допомога по догляду за дитиною. Вищий адміністративний суд України постановою від 29 травня 2014 року зобов'язав Управління здійснити їй перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною з 1 березня 2013 року виходячи із прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із урахуванням проведених виплат.

З 1 липня 2014 року відповідач зупинив виплату цієї допомоги і на звернення позивача листом від 7 серпня 2014 року № 1201/05 повідомив, що виплата допомоги по догляду за дитиною припинена відповідно до вимог Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VІІ), яким внесено зміни до Закону № 2811-ХІІ і виключено з нього такий вид допомоги. При цьому зазначено, що позивач буде отримувати допомогу при народженні дитини у розмірі 1468 грн 19 коп.

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області постановою від 22 грудня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позов задовольнив: визнав дії Управління протиправними та зобов'язав провести виплату ОСОБА_8 допомоги по догляду за дитиною з 1 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до Закону № 2811-ХІІ (у редакції, яка діяла на час народження дитини), законність виплати якої підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року; зобов'язав Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_8 компенсацію втрати частини вказаних коштів у виді допомоги по догляду за дитиною за період з 1 липня 2014 року по день виплати.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 листопада 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки з 1 липня 2014 року набрав чинності Закон № 1166-VІІ, яким внесено зміни до Закону № 2811-ХІІ і виключено допомогу по догляду за дитиною із переліку видів державної допомоги сім'ям з дітьми, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що положення статті 15 Закону № 2811-ХІІ підлягають застосуванню і після 1 липня 2014 року.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ОСОБА_8 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ) та Закону № 1166-VІІ.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року та 8 жовтня 2015 року (справи №№ К/800/14214/14, К/800/37398/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У наданій на порівняння постанові від 29 травня 2014 року (справа № К/800/14214/14) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати допомоги по догляду за дитиною поширюються норми Закону № 2240-ІІІ, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зі змісту оскаржуваного рішення касаційного суду та рішення від 29 травня 2014 року, наданого на порівняння, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2015 року (справа № К/800/37398/15), наданій на порівняння, суд касаційної інстанції, посилаючись на частину третю статті 22 та статтю 58 Конституції України, а також на рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, дійшов висновку про те, що оскільки право на виплату допомоги по догляду за дитиною позивач набула до внесення змін до законів про скасування такої виплати, підстав для припинення виплати допомоги немає.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що оскільки Законом № 1166-VІІ скасовано виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та фактично об'єднано її із допомогою при народженні дитини, передбаченою Законом № 2811-ХІІ, то підстав для задоволення позову ОСОБА_8 немає.

Статтею 15 Закону № 2811-ХІІ, чинного на час призначення позивачу допомоги по догляду за дитиною, було передбачено, що така допомога надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Пунктом 7 Закону № 1166-VІІ розділ ІV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» із Закону № 2811-ХІІ виключено.

Разом із тим розділом ІІІ Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату допомоги при народженні дитини, яка надається одному із батьків дитини.

У статті 12 цього Закону (у редакції Закону № 1166-VІІ) передбачено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Листом від 7 серпня 2014 року № 1201/05 Управління повідомило ОСОБА_8, що зазначена допомога їй виплачується.

Аналіз наведених норм законів дає підстави дійти висновку про те, що суд касаційної інстанції у цій справі правильно застосував матеріальний закон та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_8

Колегія суддів вважає, що оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.О. Терлецький