П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок та виплату йому пенсії з 1 січня 2013 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - постанова № 355) з урахуванням максимального розміру пенсії, визначеного статтею 13 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 90 % грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 року.
На обґрунтування позовних вимог послався на те, що наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - УМВС, МВС відповідно) від 5 березня 1998 року він звільнений зі служби в органах МВС у відставку (за віком) з посади заступника начальника установи МХ-324/98 установи виконання покарань (далі - УВП) УМВС відповідно до пункту «а» статті 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, з 5 березня 1998 року. На день звільнення загальна вислуга для призначення пенсії складала повних 34 роки.
Суди встановили, що 5 березня 1998 року позивач звільнився з посади заступника начальника установи МХ-324/98 УВП УМВС і з 1 січня 2007 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ, яке здійснює нарахування (перерахунок) пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI)) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI щодо статті 13 Закону № 2262-ХІІ, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного Суду України від 28 травня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На підтвердження наведених у заяві доводів ОСОБА_8 надав рішення Вищого адміністративного суду України від 5 лютого, 26 червня 2014 року (№№ К/800/43141/13, К/800/47542/13 відповідно) та постанови Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (№№ 21-420а-13, 21-348а-13).
Проте зазначене рішення від 26 червня 2014 року не може братися до уваги, оскільки в цій справі суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішеннями судів про відмову в задоволені позову, виходив із того, що згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
У рішеннях, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 3668-VІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький