П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» (далі - Товариство) - Мукореза О.Л., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - управління ПФУ) до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відділ управління юстиції) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу управління юстиції від 21 жовтня 2013 року ВП № 39621689 про закінчення виконавчого провадження.

На обґрунтування позову управління ПФУ зазначило, що внесення рішення засновників Товариства про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) не свідчить про припинення юридичної особи у розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Господарського кодексу України (далі - ГК) та Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 755-ІV), тому винесена постанова про закінчення виконавчого провадження щодо примусового стягнення з Товариства боргу у розмірі 12 458 грн 16 коп. є неправомірною та підлягає скасуванню.

Відділ управління юстиції зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки припинення юридичної особи - це процедура, яка розпочинається з моменту внесення до Реєстру запису про рішення учасників (засновників) юридичної особи про її припинення.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 жовтня 2013 року ВП № 39621689.

Суди виходили з того, що запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в Реєстрі відсутній, а отже, оскаржувана постанова, винесена відповідно до пункту 3 частини першої статті 49, статей 50 та 67 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-ХІV), є неправомірною, оскільки внесення до Реєстру рішення засновників про припинення ліквідації юридичної особи є тільки одним із етапів процесу ліквідації, визначеного статтями 34-36 Закону № 755-ІV.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 квітня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та погодився з їхнім висновком щодо незаконності оскаржуваної постанови, оскільки відповідач при її винесенні не врахував приписів частин першої та другої статті 33 Закону № 755-ІV.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційними судами частин другої та третьої статті 67 Закону № 606-ХІV, просить скасувати всі ухвалені у справі рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України від 10 жовтня та 7 листопада 2012 року, 3 червня 2013 року, 30 липня 2014 року (№№ 25/226, 26/4, 5023/1509/12, 915/1835/13 відповідно), ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року (№ К/9991/37387/12).

Так, у рішеннях від 7 листопада 2012 року та 30 липня 2014 року (№№ 26/4, 915/1835/13 відповідно) Вищий господарський суд України вказав на відсутність підстав для скасування постанов про закінчення виконавчого провадження з огляду на те, що до Реєстру внесено відомості про припинення діяльності суб'єктів господарювання шляхом ліквідації за рішенням учасників та надсилання ліквідаційній комісії виконавчого документа. Отже, державні виконавці при винесенні постанов про закінчення виконавчого провадження діяли в межах вимог статті 49 та частини другої статті 67 Закону № 606-ХІV.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на виконанні у відділі управління юстиції знаходилось виконавче провадження ВП № 39621689 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом по справі № 818/3739/13-а, про стягнення з Товариства на користь управління ПФУ боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у розмірі 12 458 грн 16 коп.

21 жовтня 2013 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підставою для винесення вказаної постанови стало рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 31 травня 2013 року, що підтверджується відповідним протоколом № 2/2013.

До Реєстру внесений запис про перебування юридичної особи в процесі припинення за рішенням засновників.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 110 ЦК юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 67 Закону № 606-ХІV у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 606-ХІV у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 ЦК та статтями 60, 61 ГК.

Відповідно до частини третьої статті 49 Закону № 606-ХІV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про правомірність винесення оскаржуваної постанови відповідно до Закону № 606-ХІV, оскільки виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом № 606-ХІV.

Ураховуючи наведене, висновок судів у справі, що розглядається, про протиправність винесення постанови від 21 жовтня 2013 року ВП № 39621689 про закінчення виконавчого провадження не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді:В.П. БарбараІ.С. БерднікО.Ф. ВолковМ.І. ГрицівА.А. ЄмецьТ.Є. ЖайворонокП.І. КолесникО.А. КороткихО.В. КривендаН.П. ЛященкоЛ.І. ОхрімчукП.В. Панталієнко О.І. ПотильчакО.Б. ПрокопенкоЯ.М. РоманюкІ.Л. Самсін Ю.Л. СенінВ.М. Сімоненко О.О. ТерлецькийІ.Б. ШицькийА.Г. Ярема